Яромира дедалі більше сумнівається у Власі. Її нічні видіння, приховані подробиці минулого й нові свідчення змушують подивитися на людину, якій вона колись довіряла, зовсім іншими очима.

А Радослав пропонує допомогти відшукати правду про її батьків. Він не вимагає довіри, не нав'язує власних відповідей і залишає їй право самостійно вирішувати, кому вірити.

І, здається, саме цього Яромирі так бракувало…

Але іноді достатньо однієї миті, щоб змінити все.

«Тому я зробила те, чого сама від себе не чекала — першою подалася вперед.

Поцілунок виявився коротким і несміливим. Радослав на секунду заціпенів від несподіванки, але вже наступної миті палко відповів на мій порух, і я не стала відсторонюватися».

Вона думала, що цей момент належить лише їм двом.

Та трохи далі, у тіні дерев, стояв той, кому зовсім не призначався цей поцілунок…

«Наречена Велеса» - слов’янське фентезі, де минуле не відпускає, а доля не завжди знає, кого ти обереш.
 https://booknet.ua/book/narechena-velesa-b459788

А тепер питання до вас ❤️

Як гадаєте, що відчув Влас, побачивши Яромиру в обіймах Радослава? Біль, ревнощі, розчарування чи щось зовсім інше?

І головне: чи можна вважати цей поцілунок справжнім вибором, якщо сама Яромира досі не знає, кому може довіряти?

Буду рада почитати ваші здогадки в коментарях! ❤️