Неймовірна історія.
Усе, як завжди в нашому житті: найрідніші не завжди підтримають, зате зовсім чужі люди можуть щиро захопитися твоєю сміливістю, повірити в тебе й подарувати крила.
А я, мабуть, пів життя втратила, боячись проявити себе. Боялася осуду, чужих думок, нерозуміння. Аж поки не усвідомила одну просту річ: коли я пишу — я відчуваю, що живу. І цього виявилося достатньо, щоб наважитися.
Спочатку розповіла батькам і сестрі, що написала книгу. Ну і, звісно, чоловік із донечкою були в курсі. Booknet став першою платформою, на якій я дозволила собі проявитися. Щоправда, моє ширше оточення — друзі та знайомі — досі про це не знає.
І знаєте що? Я жодного разу не пошкодувала, що почала публікувати свої твори саме для незнайомих людей.
Бо натомість отримала стільки підтримки, тепла й любові, скільки навіть не очікувала. Значно більше, ніж осуду, критики чи насмішок від близького оточення.
І ось що я зрозуміла: іноді зовсім чужі люди здатні повірити та підтримати тебе сильніше, ніж ті, хто знає тебе все життя.
Бажаю всім розправити свої крила.
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ думаю, тут кожен другий довго вагався, перш ніж розкрити свої думки, ідеї чи страхи у вигляді тексту. Я не виняток.
Успіхів Вам на Вашому шляху, багато гарних творів і аудиторії, яка поділятиме Ваші думки.❤️
Дуже вас розумію. Пишу вже більше 15 років, але насправді відкритись і сказати "так, я хочу цим жити" досі не можу.
Саме тому я вважаю, що ви велика розумниця і як жінка пишаюсь вашій рішучості казати про себе. Потрібно багато сміливості щоб побороти свій страх. Обіймаю вас ?
Як же нас затюкали, що навіть таку просту річ, як сказати - не можемо собі дозволити, бо боїмося осуду! Слово - не камінь, але воно може вдарити больніше. А потім ті, хто осуджував, в випадку успіху ще перші скажуть "зазналася". Або почнуть липнути, як мухі на мед, намагаясь бути дотичними до слави, або грошей. Тут, на Букнеті дійсно відчуваеш підтримку, і це дає наснаги рухатися далі!
Олександра Шен, Вірно сказано.
О, знайома ситуація, бо моя теж! Тут просто знаходиш однодумців. Іноді рідні люди мають протилежні інтереси й наша творчість їм не цікава в силу того, що вони далекі від світу книг, письменництва і т.д. Але це не страшно)
Головне знайти своїх і вірити у власні сили :) :)
Юлія Сальнікова, Вітаю.
Я бачу нас тут таких чимало зібралось...
Нехай у вас все вийде.
Дуже відгукуються Ваші слова. Іноді справді саме незнайомі люди першими помічають у нас те, у що ми самі ще боїмося повірити. А творчість — це ж частинка душі, якою ми наважуємося поділитися зі світом. Мені здається, найважливіше — не дозволити страху чужої думки заглушити те, що робить нас щасливими. Нехай у кожного з нас вистачить сміливості розправити крила й летіти назустріч своїй мрії. А підтримка читачів нехай лише додає сил не зупинятися!
Христина Шарабуряк, Вітаю. Саме так.
Нехай саме так і буде.
Ви маєте рацію. Так воно є. Просто кожний це усвідомлює тоді, коли це трапляється з ним: нерозуміння близького оточення й розуміння чужих. Мені повезло. Мама і моя сім'я мене підтримували. А от на роботі, як на іншій планеті. Тоді мені вдома розправляли мої крила. Тримаймося!
Ольга Инка, Відкрила вашу сторінку, а там жодного голого мужика. Я розчарована)) - це жарт. Не розумію просто за що саме вам казали на роботі. Дуже пристойна сторінка, підписалася
❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати