А я ще не сплю, а ви?(⁠っ⁠.⁠❛⁠ ⁠ᴗ⁠ ⁠❛⁠.⁠)⁠っ Хоча очі вже злипаются, але новий розділ все ж таки написала та опублікувала. 

УРИВОК ♥️ 

Кагура сиділа на дерев'яній веранді з боку саду, поклавши парасольку собі на коліна. Парасолька була велика, з тонким бамбуковим ребром і папером кольору блідого вина, на якому ледь проступали малюнки: журавлі, хвилі, дрібні знаки, яких ніхто, крім неї, не міг прочитати. Вона тримала її обома руками, так, як тримають дитину, що ось-ось засне, і дивилась на сад, де листя падало у ставок і пливло по воді, повільне й червоне.Дівчина мала вигляд людини, яка вчилась мовчати довше, ніж говорити. Чорне волосся, зібране в високий вузол і заколоте двома гребенями, відкривало довгу шию й гостре підборіддя, кімоно, світле, з темно-червоним поясом, сиділо на ній чітко по фігурі. Очі, вузькі, темні, дивились без поспіху й без вогню, у них не було ні холодності, ні тепла, а лише стримана уважність людини, що звикла чути більше, ніж їй кажуть. На зап'ясті бовталась нитка дерев'яних намистин, зношених від часу, кожна з вирізаним знаком і власним ім'ям.Вона була оніміою, так називали тих, хто вмів говорити з духами предків, не лякаючи ні духів, ні живих. Таких було мало. 

Кагура ✨

Маг

Зброя - парасолька

Уміння ✨

Контроль, мобільність, очищення від негативних ефектів, парасолька також дає їй захист на декілька секунд коли повертається вона назад до рук

Приємного читання ❤️ Ще один персонаж, та заглянемо у цитаделі, чи хотілось би вам побачити, що зараз там відбувається?ლ⁠(⁠´⁠ ⁠❥⁠ ⁠`⁠ლ⁠)