Всім привіт! 

Пропоную пограти в угадайку. Тут три фрагменти тексту.  Один із книги, що лише готується до публікації, інший фрагмент із книги: Мій найбільший скандал, але він, як спойлер до завтрішнього оновлення, а ще один фрагмент із книги: Пристрасть червоної троянди.

1)

Його губи накрили мої — не ніжно, а жадібно, владно, з такою несамовитою силою, що я тихо видихнула йому в рот. Він притиснув мене спиною до прохолодної стіни, відрізаючи будь-який шлях до відступу, хоча я й не збиралася тікати. Мої руки самі потягнулися до його ідеального смокінга, з силою стискаючи дорогу тканину на плечах, а потім заплуталися в його темному волоссі. Це був не просто поцілунок, це було продовження нашої гри, де ми обидва відчайдушно хотіли програти.

Запах його кедрового парфуму зводив з розуму, змішуючись із жаром наших тіл. Його гарячі долоні ковзали по гладкому шовку моєї сапфірової сукні, безпомилково знаходячи глибокий розріз на спині. Дотик його пальців до моєї голої шкіри діяв як розряд струму. Я відповідала йому з тією ж відчайдушною люттю, кусаючи його губи, впиваючись у нього, розпалюючи цей вогонь ще сильніше.

2) 

Удар вийшов важким. Чоловік хитнувся, відступаючи на кілька кроків, і змахнув руками, намагаючись зберегти рівновагу. На мить на його обличчі промайнуло відверте спантеличення, але вже наступної секунди він вилаявся і кинувся на мене.

Він не бився професійно — просто налетів усім тілом. Його кулак ковзнув мені по вилиці, розсікаючи губу; у роті миттєво з'явився терпкий присмак металу. Ми зчепилися, міцно вчепившись одне одному в одяг. Хтось із нас спіткнувся об бордюр, і ми гуркотом повалилися на бруківку, важко сапаючи. Я встиг завдати ще одного удару кудись йому в плече, перш ніж довкола нас почала збиратися юрба.

Усе тривало буквально декілька хвилин — звичайна, хаотична вулична бійка. Навколо закричали перехожі, а зовсім поруч вже завили поліцейські сирени. Чиїсь міцні руки жорстко схопили мене за куртку, силоміць відтягуючи назад.

3)

Це мала бути моя остання вилазка. Послуга хворому другу, чиє замовлення я взялася виконати. Хоч мені й подобався цей своєрідний нічний бунт проти батька, я чудово розуміла: так не може тривати вічно. Мене не покидало передчуття, що скоро ці ігри закінчаться для мене дуже погано. І саме сьогодні я нервувала більше, ніж зазвичай, хоча, на перший погляд, усе йшло за планом.

Схема була відпрацьована до автоматизму. Камери по периметру вимикаються, я пробираюся в будинок, забираю те, що замовили — флешку, документи чи інший бруд, — і зникаю без сліду. Охоронці в такий час зазвичай куняють, а всі сліпі зони я знала напам'ять. Далі — зустріч із клієнтом в обумовленому місці: я віддаю компромат, мені платять гроші. Частина йде на благодійність, інша — моїм спільникам.

Дякую за увагу! ❤️

Обіймаю кожного з вас. До зустрічі на сторінках моїх книг!

З безмежною любов'ю, ваша Крісті Ко ❤️