УРИВОК:

       - Потанцюй зі мною. - прошепотів їй на вухо і опустив долоні на стегна. Дівчина не пручалась, а відразу розслабилась і дозволила  керувати нею.  Ми разом плавно рухались під музику і я божеволів від її близькості. Горло пересохло, дихання збилось, серце збожеволіло а пальці поколює від бажання торкатись її і пестити. Я мріяв про це довбаних два місяці. Дівчина теж важко дихає і її тіло трішки тремтить. Їй теж подобається наша близькість. Від цього усвідомлення взагалі дах вибухнув. Притис її до себе і гучно вдихнув її запах. Збожеволіти можна.  Наче п’яний.  Ні. Наче наркоман. А вона моя доза і моя загибель. - Чудова. Яка ж ти чудова, Габі. - прошепотів і відпустив її до того як закінчилась музика. Почуваюсь одержимим маніяком. Мені  мало цього.  Мізерно мало.  Трясця!  І от кому я краще зробив? Тепер взагалі голову втратив.

        Вони всі набрались майже до відключки і викликавши таксі кудись поїхали. Я взяв мотоцикл Габріели і поїхав за ними. Я завжди думав і хвилювався тільки за сестру, а тепер, хвилююсь за неї... В думках тільки вона. В мріях і бажаннях - теж вона. Що ж ти зробила зі мною, дівчинко? Перетворила на якусь ганчірку. На слабака - який готовий все похирити заради тебе...             

Вони продовжують святкувати, хоч мало хто з них  вже щось усвідомлює. І Аглу теж  набралась майже до відключки. Ну як можна бути такою дурною і безтурботною? Вона наче навмисне мене провокує. Я розізлився на неї, на себе, на весь світ. Підійшов і підняв дівчину на руки. Вона практично відразу відключилась. Підійшов з нею до обриву і подивився вниз.  Шансів вижити не буде. Внизу каміння і глибока річка, яка віднесе її тіло далеко від цього  місця. Хто знає чи її взагалі знайдуть. Та це вже не мої проблеми.Зробив глибокий вдих видих  і знов відчув її запах. Трясця! Прикрив очі. Лише один рух і все закінчиться. Один рух. Я маю це зробити! Я повинен це зробити! Міра сподівається на мене. Якщо я не зроблю цього зараз, можливо більше не наважусь ніколи. Та замість того щоб кинути Габі вниз, притис її до себе міцніше і поцілував в чоло. Трендець! Приїхали.

         Сьогодні в мене була чудова можливість покінчити з усім. Вбити Габі і повернутись додому. Забрати в Каріма сестру, взяти винагороду за виконану роботу, поїхати подалі з того болота і почати нове життя... Натомість, я став її охоронцем... Твою ж матір!!!  Все послав до біса і егоїстично користувався її станом, щоб побути поруч.  Щоб притиснути до себе , щоб дихати нею, торкатись її волосся...  

       - Хто ти ? Де Яна? - отямилась дівчина коли я приніс її до мотоцикла. 

       - Ніхто. А Яна, поїхала додому спати. - беру її обличчя в долоні і тону в очах все глибше. - Ти теж їдеш додому, Габі. Я відвезу тебе. Тільки ти не спи.  

         - Я пити хочу. І спати. - опустила голову мені на груди. Погладив її по спині і обійняв. Чорт забирай! Ну як я так вляпався? Сам здохну, а їй нашкодити не дам. Тепер  нікому її не віддам. Потрібно щось придумати.  

         - Добре, маленька, зараз десь знайдемо воду. Але ти не спи, бо впадеш з байка. Добре?              

         - Дякую. Ти такий хороший. - муркоче не розплющуючи очей і позіхає.  А я просто захлинаюсь ніжністю і іншими невідомими досі почуттями. Потрібна вона мені. Як ніхто і ніколи.  Від цього усвідомлення знов серце  шаленіє  а на обличчі  розпливається  посмішка.       

         Посадив її на байк і сів за її спиною. Знов дурію від близькості і запаху. Кохаю її. Хочу її. Здохну за неї... Ми приїхали до заправки і я взяв  дівчині  воду. Вона зробила кілька великих ковтків  і  облизала губи,  від чого в  моїх  штанах  вчергове  стало тісно. Потім знов сів за її спиною  і  ми  поїхали далі. Габі все ж періодично відключилась і я притискав її до себе  щоб  вона  випадково не впала.  

         - Не спи, маленька. Не спи. Ще трохи і будеш вдома. В своєму ліжечку. Якби ти тільки знала, як я мрію опинитись в ньому разом з тобою. - цілую в плече.  

Ми під'їхали до її будинку. Там всюди темно.  Я піднявся  і  опустив дівчину на землю.  Кладу  долоні  на її обличчя і дивлюсь в очі.       

          - Послухай крихітко, до будинку сама зможеш дійти? - вона невпевнено киває. Посміхаюсь і не стримавшись торкаюсь її губ своїми. Потім ще раз  і ще...  А потім  вона  сама  почала мене цілувати  і  я поглибив поцілунок.  Трясця!  Ну як можна бути такою  класною???  І  як можна бути такою  необережною?  Вона зараз наче ягнятко в лапах  вовка. І  не знає про це.  Відповідає на поцілунок і довірливо притискається до мене. А я цим користуюсь як  останній покидьок  і  нічого з собою зробити не можу.  З великим зусиллям відриваюсь від її губ і дивлюсь в затуманені очі. - Біжи маленька.  Біжи, поки я ще можу тебе відпустити.- вона посміхнулась і трохи хитаючись пішла по доріжці до входу в будинок.

         Я дочекався коли вона зайшла в будинок і ввімкнула світло в кімнаті на другому поверсі.  Охриніти!  І мені робити далі?Як виплутуватись з цієї дупи?

         - Солодких снів, моє помутніння.  – прошепотів дивлячись на її вікно і залишивши байк біля воріт  повертаюсь в місто.     

#Пошуки правди
#Батьки і діти
#Шалене кохання
#Одержима пристрасть
#Емоційно і відверто
#Протистояння характерів

18+

ПОСПІШАЙТЕ! 

КНИГА "БІДОСЯ СТРЕМЕЦЬКОГО" МАЙЖЕ ЗАВЕРШЕНА.

ОНОВЛЕННЯ ВЖЕ НА САЙТІ.

ВСТИГНІТЬ ПРИДБАТИ ЇЇ ЗА ЦІНОЮ ПЕРЕДПЛАТИ.

Завжди вважав, що здатен тримати себе в руках, що нічого не зможе вибити мене з колії. А тут... Тут з'явилась ти. Ти перевернула все моє життя, мала. Я навіть не підозрював, що здатен на такі почуття. Що хтось може стати настільки важливим для мене, що без нього не хочеш дихати. - знову цілую її руку і прикладаю до своєї щоки. - Без тебе я не хочу дихати, колючко. Нічого не хочу без тебе. Та тепер все буде інакше, маленька. Присягаюсь.

ГАРНОГО МИРНОГО ДНЯ!