https://booknet.ua/book/tisha-mzh-svtami-b460347

У «Тиші між світами» сьогодні свято!

1029 переглядів!

Так-так, ви не помилилися. Наша історія перетнула ще одну важливу позначку, тож я вирішила зібрати героїв, які точно мають що сказати з цього приводу.

Місце зустрічі — затишна кімната, великий стіл із частуваннями та дев'ять людей, які ще не підозрюють, що зараз почнеться справжній гармидер.

— Отже, — Амелія підвелася зі свого місця й усміхнулася. — Нас уже понад тисячу разів читали!

— Технічно — тисячу двадцять дев'ять, — поправила Емма, поглянувши на цифру. — Я перевірила двічі.

— А я перевірила тричі, — додала Естер. — Просто щоб переконатися, що це не чиясь магічна витівка.

Еліза засміялася.

— Якщо це магія, то нехай вона працює й далі!

— Я пропоную святкувати, — рішуче заявила Лія. — І бажано з чимось солодким.

— Нарешті хтось висловив розумну думку, — озвалася Клер.

Жінка виглядала приблизно на сорок років, була елегантною та мала такий вираз обличчя, ніби вже знала, чим закінчиться ця зустріч. Вона спокійно поставила на стіл тацю з частуваннями.

— Бабусю, ти знову все передбачила? — поцікавилася Амелія.

— Ні, люба. Просто знаю, що без солодкого ви не зможете нормально відсвяткувати.

Зоріан, який досі спостерігав за всіма з крісла, неквапливо підняв чашку.

— Тисяча переглядів — це тисяча можливостей для когось знайти в цій історії щось своє. І це значно важливіше за саму цифру.

На кілька секунд усі замовкли.

— Ось бачите, — прошепотіла Емма. — Зоріан навіть привітання перетворив на мудру промову.

— А ти хотіла, щоб я станцював? — спокійно запитав він.

— Було б цікаво, — усміхнулася Лія.

Керрі розсміявся.

— Я б на це подивився.

— Не заохочуйте їх, — зітхнув Дін.

Він сидів трохи осторонь, але Амелія вже помітила, що його погляд раз у раз повертається до неї.

— А ти що скажеш, Діне? — запитала вона.

— Вітаю.

— І все?

— А що ще потрібно?

— Наприклад, трохи ентузіазму!

Дін подивився на неї, потім на решту присутніх.

— Я радий, що вашу історію читають. Особливо якщо це змушує Амелію так усміхатися.

— О-о-о! — протягнула Еліза.

— Здається, ми щойно почули щось дуже цікаве, — додала Естер.

— Не почули, а вигадали, — спокійно відповів Дін, хоча кутик його губ усе ж смикнувся.

Амелія засміялася й підняла чашку.

— Тоді пропоную тост! За всіх, хто відкривав нашу історію, залишався з нами, переживав, хвилювався, радів і давав нам шанс продовжувати жити між сторінками.

— І за тих, хто ще тільки нас знайде, — додала Емма.

— За нові історії, — сказала Еліза.

— За спокій, — мрійливо промовила Лія.

— За те, щоб його не довелося довго шукати, — зауважив Зоріан.

— І за солодке! — нагадала Клер.

Керрі підняв чашку.

Дін теж нарешті долучився до тосту.

А Амелія, дивлячись на всіх, усміхнулася.

Можливо, саме заради таких митей і варто писати історії. Щоб герої ставали близькими, щоб читачі знаходили в них щось своє, а вигадані світи одного дня ставали трішки реальнішими.

1029 переглядів — і це лише чергова межа, яку ми подолали разом!

Дякую кожному, хто читає «Тишу між світами». Дякую за вашу увагу, підтримку й час, який ви присвячуєте моїм героям.

Обіймаємо вас усією нашою великою компанією!

P. S. Дін сказав, що більше не братиме участі в подібних святкуваннях. Але ми всі знаємо, що наступного разу він знову прийде. Просто сяде трохи далі від столу. ?