Знаєте це відчуття, коли вранці ти вирішуєш робочі задачі в базі даних ?, а вночі у твоїй голові збирається нарадча рада з підозрілих типів? ?

І ці товариші геть не слухають твоїх планів.

Ти сидиш перед монітором, намагаючись вибудувати сюжет, а головний герой відкриває рота й руйнує все вщент ?. І от ти сидиш із чашкою гіркої кави з молоком о пів на третю ночі ☕ й думаєш: «Серйозно? Ти знову пішов на таран замість тихого діалогу?» ?‍♀️

Авторська "багатопотоковість" - це квест: ?

1. План проти імпровізації. Ти розписуєш синопсис, а персонаж робить усе навпаки, бо "так вимагає характер". Читачам чомусь подобається цей хаос ?.

2. Кава - адмін ☕. Коли мозок плавиться від дедлайнів і паралельних світів, рятує лише чашка чорної кави. З молоком, ага, мені так "жіночніше" :)))))

3. Ефект присутності ?. Ловиш себе на тому, що в автобусі чи під час прибирання сперечаєшся з невидимим героєм. Добре, що навколо всі в навушниках!

Писати книжки - це внутрішня буря між прагматизмом фахівцем техпідтримки та темним фентезі.

А іноді...іноді буває тиша в голові, і я цей час не люблю, бо це означає - у мене важкий період в житті, і емоцій на книгу вже не вистачає. Саме тоді я зникаю на день чи навіть тиждень :( з Букнету. 

А ваші улюблені герої теж залітають у сюжет без стуку ?? Діліться в коментарях ?!