Учора я сиділа й писала книгу весь вечір. І я плакала навзрид. Причому так сильно, як, здається, ще ніколи не плакала над власним текстом.

І найсмішніше, що я ж сама це все придумала! Сама написала, сама довела персонажів до цього моменту, сама плакала. С - самостійна.

Після всього цього відчуваєш таку гордість за себе. Бо якщо твоя власна історія викликає в тебе стільки емоцій, значить, ти справді змогла передати щось важливе.

Люблю такі емоційні гойдалки і такий вид мазахізму))