— Серйозно? — він зупинився буквально за пів кроку від мене. Від нього пахло пилом, нагрітим каменем і цим його привабливим чоловічим запахом, від якого в суботу в мене геть відбило мозок. — Одразу до дробарок? А як же «як справи», «як вихідні минули»?

— Вихідні минули чудово. Релакс удався, — відчеканила я, дивлячись йому просто в перенісся й молячись, щоб голос не здригнувся. — А тепер мене цікавлять терміни. Ми можемо повернутися до робочого регламенту чи мені шукати інших підрядників?

Тарас секунду примружувався, а потім тихо, грудно розреготався:

— «Режим релаксу»? «Робочий регламент»? — він нахилився ближче, знизивши голос до глухого рокоту просто мені у вухо. — Ну-ну, італійко. Вдавай, що нічого не було. Тільки мені зовсім не хочеться бути з тобою лише в ділових стосунках.

Читати Кохання з витримкою. Норовлива для Тараса