Вони одружилися через несподівану вагітність, а тепер обоє вперто переконують одне одного, що розлучення — те, що їм треба. Але не так просто відпустити минуле, особливо коли доля піднесе їм сюрприз...

УРИВОК ДЛЯ ВАС:

— Кіро, знай, я завжди тебе кохатиму, що б не трапилось. 

 — А що може трапитись? — я безтурботно засміялась. — Ми ж уже про все поговорили, домовилися нічого не приховувати одне від одного… Говорити про все, що нас турбує…

— Ну, в житті різне буває, — він погладив мене по щоці і усміхнувся. — Ти така красива сьогодні…

 — Дякую, — я скуйовдила його волосся. — Щось ти ніби підлизуєшся до мене… Невже в чомусь проштрафився? 

— Ні, ще ні, — він похитав головою, а потім подався вперед і поцілував мене так,  як ще ніколи в житті не цілував… Стільки в цьому поцілунку було ніжності, кохання і пристрасті одночасно, що я забула про все на світі.

В мене аж подих перехопило і сльози навернулися на очі, здавалося. я ще ніколи не відчувала такої любові до нього, як зараз. 

 — А чому “ще ні”? Збираєшся проштрафитись? — спитала, коли наші губи розімкнулися. 

 — Колись це все одно трапиться… Але я хочу щоб ти знала, що я все одно тебе кохаю, що б не відбулось. І завжди кохатиму. Все, досить розмов, — він раптом підхопив мене на руки. — Далі будуть тільки поцілунки… Ну, може не тільки… 

***

Того вечора я почувалася найщасливішою і найбажанішою жінкою на світі. Ми заснули, міцно обійнявшись, і мені було дуже тепло і затишно в його обіймах. І снилося щось дуже хороше, мені здавалося, що я літаю високо над землею, немов птах. А коли я прокинулася, то відразу хотіла повернутися до Миколи й розповісти йому про свій сон… Але його подушка була порожньою. 

Я подумала, що, мабуть, він встав раніше, щоб приготувати сніданок. Накинула халат і пішла на кухню, але не відчула ніяких запахів, які б свідчили про приготування їжі. В кухні був ідеальний порядок, і Миколи там не було. 

Може, він у ванній? Я підійшла до ванної, але світло там не горіло, повернула ручку — ванна була порожня. Глянула на годинник — сьома ранку. Куди це Микола пішов так рано? Щось було потрібно купити? Мабуть, вибіг у супермаркет по каву, тости чи щось подібне…

Я підійшла до холодильника, щоб поглянути, чого з продуктів немає, може подзвоню і попрошу заодно купити соку, бо, здається, він закінчився… Але не встигла відчинити дверцята, як побачила якусь записку. прикріплену до дверцят тим самим магнітиком, який ми купили в Тернополі. 

У ній було всього кілька слів, написаних рукою Миколи:

"Пробач мені, будь ласка… Але ми більше не побачимось." 

Продовження роману "Вагітна від колишнього" - щодня о 19.00. Попереду найцікавіше!