Бандеролька щастя

- Мамо, а на новий рік виконуються будь-які бажання? - Дочка підтискає губи й обіймає себе за плечі.
- Звичайно будь-які, малятко, - сідаю поруч і хмурюся помітивши, що її очі червоні від сліз, - ти що плакала?
- Значить, якщо я загадаю на новий рік тата, то він прийде? - Вона дивиться мені в очі з надією, а я завмираю на місці й відчуваю, як у грудях починає боляче нити.
- А що, якщо ми купимо те кошеня, якого ти так хотіла? - Намагаюся перевести тему, але донька заперечливо хитає головою.
- Я хочу тата! - На її очах знову з'являються сльози, а я закушую губу. Ну і де ж я візьму тата напередодні нового року?

****

Людина, яка памʼятала мене неправильно

Він не мав закохуватися в неї.
Вона — не мала дозволяти йому наближатися.
Між ними не було нічого правильного. Жодних обіцянок, правильного часу чи безпечної відстані. Лише погляди, від яких ставало важко дихати, розмови, які хотілося продовжувати до ранку, і дивне відчуття, ніби вони знайомі набагато довше, ніж дозволяє реальність.
Спочатку вона думала, що це просто потяг.
Потім — що це кохання.
А потім зрозуміла: де закінчується кохання і починається одержимість, іноді неможливо визначити.
Він знав про неї більше, ніж вона розповідала.
Вона бачила в ньому більше, ніж він показував.
І що ближчими вони ставали, то страшніше було усвідомлювати одну просту річ:
деякі люди приходять у наше життя не для того, щоб зробити нас щасливими.
Вони приходять, щоб назавжди змінити нас.