Дорогі мої ❤️

 Не буди в ньому звіра вже на сайті. Я випадково поставила публікацію на завтра. 

Він важко видихнув і відійшов.

Я присів біля сумки. Знайомий запах Тіма. Жіночі парфуми, волога земля і ще дещо, я нахилився ближче.

 - Артеме. - він підійшов до мене. 

 - Що? - присів поруч. 

 - Відчуваєш? - я продовжував ловити запах сильно вдихаючи. 

Артем принюхався.

 - Вовк, який сьогодні напав на мене й Машу. - сказав я. - Це вже точно не співпадіння. 

  - Ти впевнений? - він оглянувся навколо, ніби той міг вискочити в, будь який, момент. 

 - Я б не переплутав його запах. - сказав я. Не розумію якого хріна він напав на нас, це не просто так....

 - Отже, він був біля Соні?

 - Принаймні біля її сумки. - я теж озирнувся. Навколо працювали люди Артема, перевіряли кущі, фотографували сліди. Мені зовсім не подобалося те, як усе складалося. Вовк Бориса напав на нас саме тоді, коли ми шукали Соню. Може він знав, що я обернуся і це побачить Маша? Тальки для чого йому це? 

 - Що ви знайшли? — Тім уже стояв поруч.

 - Поки не знаю. - подивився на нього. 

 - Назаре, не треба від мене нічого приховувати! - роздратовано сказав він. 

 - На сумці запах одного з вовків Бориса. - відповів правду.