Добрий ранок друзі(⁠.⁠ ⁠❛⁠ ⁠ᴗ⁠ ⁠❛⁠.⁠)

Обережно, ховайтеся, бо до нас біжить психічка , яка може підірвати тут все!

Новий розділ "Війна Легенд" Вже на Букнет, тільки ччч , обережно, не наступіть на міни(⁠✿⁠^⁠‿⁠^⁠)

УРИВОК ♥️ 

Колись у неї була сестра. Не просто сестра, а все. Вайлет, старша на кілька років, із твердим поглядом і теплими руками, яка першою навчила її тримати викрутку й казала, що світ можна полагодити, якщо знайти правильний гвинтик. Вони росли в під'їздах і підвалах Зауну, в місті, де діти рано вчилися, що дорослі не приходять на допомогу. Вайлет ділилася з нею хлібом і ковдрою, вона співала їй, коли гриміли грози й коли сусіди, що ночували в тому ж підвалі, починали кричати. Вона обіцяла, що завжди повернеться.
Дів6 повертатиме двічі, але втретє не повернулася.
Джинкс не любила про це думати. Пам'ять була кімнатою, куди краще не заходити. Іноді вона відчинялася сама, особливо ввечері, коли вітер ніс запах гару, і тоді дівчина бачила все: подвір'я, дим, чужі голоси, власні руки, що тягнуться до когось і хапають порожнечу. Вона не знала, де закінчується її біль і починається чужий задум. У голові було забагато голосів, і дехто з них звучав так переконливо, що вона починала ним вірити.