Вона не просто згадала все, що сталося. У її очах спалахнуло таке пекельне італійське багаття, що мені миттю захотілося залізти під диван.

— Via*! — гаркнула вона, різко випростуючись і стягуючи з мене ковдру.

— Е-е… Даню, ти чого? — я від несподіванки аж присів на край ліжка, прикриваючи своє повстале достоїнство від випадкового удару цієї фурії.

— Забирайся! Геть! — вона схопила з підлоги мої джинси й із такою силою жбурнула їх мені в обличчя, що пряжка боляче дзенькнула по носі.

Читати Кохання з витримкою. Норовлива для Тараса