Любі читачі!

Хочу нагадати вам про свою другу історію — «Коли Ніч торкнеться Світанку». Мені дуже хочеться показати вам трохи більше магії, почуттів і, звісно ж, самого Морфіуса!

Ну не можу я не показати вам ближче цього неймовірно вродливого, зухвалого й нестерпного короля Ночі!

Але уявіть себе на місці Аурелії. У вас є чоловік, якого ви кохаєте. Є королівство, обов'язки й життя, до якого ви звикли. Та раптом з'являється інший чоловік, поруч із яким відбувається щось незрозуміле. Його погляди змушують серце битися швидше, його близькість бентежить, а магія ніби сама тягнеться до нього.

Аурелія намагається тримати себе в руках. Вона пам'ятає, хто вона і кому належить її серце. Та ще й власне відображення починає змінюватися…

Трохи з сюжету:

«Золотаве волосся, яке ще вчора лише трохи потемнішало біля коренів, тепер було пронизане каштановими пасмами. Їх ставало дедалі більше. Навіть обличчя здавалося чужим: бліда шкіра, втомлені очі й ледь помітний фіолетовий відблиск у зіницях.

Але чому тоді мені здавалося, ніби разом із нею в мені прокидається хтось інший?»

І саме в цей момент з'являється Морфіус…

«— Морфіусе, відвернися!

— А я сподівався, що ти запропонуєш мені залишитися.

— Не випробовуй мого терпіння!

— Повір, моя королево, зараз я випробовую зовсім не твоє.

Я вже набрала повітря, щоб відповісти, але він подивився мені просто в очі.

І я забула, що хотіла сказати.

Срібло його очей спалахнуло так яскраво, що на мить здалося майже білим. У цьому погляді не залишилося нічого від звичної насмішкуватості. Він дивився на мене відверто, жадібно, наче вперше дозволив собі не приховувати того, що відчував.

Ніхто ніколи не дивився на мене так.

Каліан. Я заміжня за Каліаном.»

Але за зухвалими жартами Морфіуса приховується й зовсім інший чоловік.

Коли Аурелія вирішує повернутися додому, він не намагається втримати її силою.

«— Я міг би зачинити всі двері цього палацу, Ауреліє, — тихо промовив він. — Наказати тіням не випускати тебе за поріг, а варті — повертати щоразу, коли спробуєш утекти.

Я напружилася, але Морфіус лише похитав головою.

— Проте ти не моя бранка. Іноді найважче — дозволити комусь піти, навіть коли знаєш, що він робить помилку.»

І ось скажіть мені, любі читачі, як тут не розгубитися? Особливо коли навіть власна магія починає поводитися так, наче знає про цей зв'язок значно більше, ніж сама Аурелія…

А як вам Морфіус? Любите таких зухвалих героїв, які за своїми усмішками приховують зовсім інші почуття?

Буду щиро вдячна за ваші коментарі, враження та вподобайки історії! Для мене дуже важлива ваша підтримка, особливо зараз, коли я ділюся з вами своїм першим фентезі.