Він знав про мій сон. Але звідки?

Я не чекала нічого незвичайного від цього вечора. Знайомство з нареченим подруги, затишна вечеря, невимушені розмови… Та іноді одна зустріч здатна перевернути все з ніг на голову.

---------

Я повернулася на звук кроків — і всередині все просто вимкнулося.

Трохи позаду Борислава стояв темноволосий чоловік у чорній сорочці з підкоченими рукавами. На його зап’ясті тьмяно поблискував дорогий стриманий годинник. Звичайна, нічим не примітна постать, аж поки він не підвів голову й не подивився прямо на мене.

Повітря застрягло в моїх легенях.

Цей погляд…

Кожна клітина мого тіла миттєво зреагувала на нього диким, незрозумілим спалахом дежавю. Усередині все перевернулося, відгукуючись на знайоме до болю й водночас абсолютно неможливе відчуття.

— Це Влас Веринський, — представив його Борислав, плеснувши друга по плечу. — Мій найкращий друг і за сумісництвом — свідок на весіллі.

Чоловік зробив крок уперед, скорочуючи відстань між нами:

— Яромиро.

Моє ім’я зійшло з його губ настільки спокійно й буденно, наче ми розлучилися лише кілька годин тому, а тепер просто продовжували колись перервану розмову.

— Ми… знайомі? — голос зрадницьки здригнувся, хоча я намагалася тримати фасад.

На його губах з’явилася ледь помітна, тонка усмішка:

— Поки що ні.

Усього два слова. Прості, банальні. Проте його інтонація, цей низький оксамитовий голос змусили кожен волосок на моєму тілі стати дибки. Це був той самий голос. З мого сну.

---

Це знайомство залишило по собі значно більше запитань, ніж відповідей.

І найголовніше з них: чому незнайомець знає про те, що мені сниться?

https://booknet.ua/book/narechena-velesa-b459788

? «Наречена Велеса» — книга завершена. Повний текст уже чекає на Booknet.