Вершина гори, піднята на стовпах – скандинавські легенди нітрохи не збрехали. Світло лилося з провалля разом з звуками тяжкого року і хрипкими голосами, які підспівували цьому музичному шторму. Гірську вершину ховали важкі хмари, і з міста вечірка виглядала спалахом блискавок десь там, в горах. Наталя на мить припустила, що хтось з людей став би свідком того, що відбувалося. Хоча, саме таким чином про бенкети тролів і дізнавалися, хіба ні? Тільки тепер це, мабуть, стало безпечніше. Можна було прийняти за костюмовану вечірку.

Вони з Велесом стояли з масивними кубками в руках і дивилися на виступ. Музиканти біснувалися на сцені, схожі на демонів набагато більше, ніж хто-небудь із слухачів, і при цьому були очевидно людьми. Але заводити публіку їм вдавалося. Наталка розглядала танцюючу нечисть – низьких кремезних покручів і височенних олігофренів, що виглядали понівеченими впливом радіації чи протравленими кислотою. Подекуди серед натовпу траплялися дивно прекрасні істоти, але настільки чужорідні, що людьми їх точно назвати не можна було. Заспокоювало лише те, що вона тут з Велесом, а він би точно не піддав її небезпеці.

Невдовзі почалося обіцяне шоу – зал залила темрява і лише на сцені світився стовп мертво-зеленого світла. Сяйво коливалось м’якими хвилями, і десь із темряви виринув голос. Високі кришталеві переливи пронизували натовп, гіпнотизуючи, змушуючи коливатися, як водорості під диханням хвиль. Темні фігури впливали у світло, рухаючись хаотично і незбалансовано, що створювало якийсь болючий дисонанс і той же час намертво тримало увагу. Здавалось, ось-ось настане гармонія і водночас щось зламається, вибухне.

- Ундіни, - прошепотів Велес. Він стояв за її спиною і ледь торкався талії. Коли звук посилився до крещендо, він різко розвернув її обличчям до себе, закривши вуха теплими долонями. Наталя ніби виринула із трансу, а натовп видихнув в один голос і гойднувся ближче до центру. З кожним таким видихом Велес, навпаки, відступав назад, доки вони не опинились біля заскленої веранди. Швидким рухом він витягнув їх на вузьку терасу, рвучко зачинивши двері, і крижане повітря вибило з голови рештки зеленої магії.

- Фух… що це було?

- Несподіваний поворот. В них трохи більший діапазон, ніж можуть чути люди. Саме тому ти і не розуміла слів. Для інших вони не так небезпечні.

- Це гіпноз?

- Не бійся, я вчасно тебе витягнув. Але ж було круто?

читати тут