Іноді одна сцена каже про книгу більше, ніж будь-яка анотація. Ось уривок із «Чорного підвалу»:

Ледь-ледь. На чверть оберту, не більше. Тихе, механічне відмикання засувки. Але вона зрушила сама, безперечно, тоді як його рука висіла за кілька сантиметрів від неї й не торкалася її. Двері відсунулися всередину на ширину долоні й зупинилися — ніби те, що їх відчинило, зробило це лише для того, щоб довести, що може. І сьогодні не мало бажання наполягати.