Всім привіт! 

Новий розділ другого тому Химер Калітрасу вже на сайті!

Бентежна сімейка готується здійснити океанську подорож, і майже готова до відплиття.

Чекаю підтримки у вигляді вподобайок і переглядяв, і дякую всім тим хто зі мною! 

Кілька візуалів до останніх розділів

До 4 розділу

За пів години пасеровані овочі вже булькали в каструлі, повітря наповнив аромат спецій, а настрій Рея настільки покращився, що він почав наспівувати собі під ніс і похитувати стегнами в такт.

Хоук підхопила його вайб і підкинула потрібні образи. Хлоя. Шаміра…

Хлоїну насінину він тримав під серцем, шукаючи нагоди висадити її у слушному місці, як веліла дівчина.

Шаміра… Йому водночас хотілося усміхатися й плакати.

«Шкода, що я так і не стала свідком прояву твоєї аніми. Впевнена, вона прекрасна», — сказала Шаміра на прощання.

На згадку про Шаміру Рей додав у бульйон рожевого перцю — його аромат нагадував запах її гарячої шкіри під час їхнього кохання.

«Заспокойся. Дихай глибше…»

Кінчики пальців уже почали диміти. Рей різко відштовхнув Кіру від мийки, перемкнув кран на максимальний холод і сунув під напір води обидві долоні.

Кіра й Хоук уважно стежили за його панічними діями, але йому було байдуже.

Холод допоміг. Трансформація так і не почалася.

До 5 глави

— Чаро, як справи? — почала вона нейтрально.

— Чудово! — одразу відгукнулася племінниця, хоча її голос ледь помітно тремтів. — Нарешті ми пливемо! Мені було так нудно в порту. Алія каже, що море прекрасне і що я обов'язково побачу сирен, дивних риб, морських відьом…

Вона з силою переломила хлібину й жбурнула шматок у птаха з такою силою, що ледь не збила його на льоту. Нола підійшла й обійняла дівчинку за плечі.

— На борту можуть перебувати державні злочинці в розшуку! Таргунські шпигуни та біженці з Калітрасу! Командор Кассіан віддав особистий наказ…

Келан широко всміхався й кивав. Обличчя командира прикордонників почервоніло від гніву: розуміючи, що з нього знущаються, він подав знак підлеглим підняти зброю.

Притискаючи сумку з блокнотом до грудей, Нола пірнула в люк, звідки долинало розмірене гудіння двигуна.

— Аліє, у мене немає часу, — гиркнув Калеб, щойно відчув присутність на сходах. — Надихатися на мене можеш пізніше, коли тиск у системі прийде до норми.

І невеликий візуал Камбули і Ластівки що рушає у небезпечне плавання.