Друзі, запрошую до нової історії в жанрі любовного фентезі під назвою "СИН ДЕМОНА" від Мії Золотої! 

Три роки тому я народила дитину, але не пам'ятаю, хто її батько, мені ніби стерли пам'ять. І от я дізналася правду, від якої була в шоці —батько мого сина взагалі не людина...

— Торт! Ура! — малий підбіг до торта. — Хочу тата! — він швидко задув свічки і все навколо наповнилось димом від них...
В цю ж мить посеред кухні раптом я побачила дещо ще більш дивовижне. Простір розрізав якийсь дивний портал, як з фантастичних фільмів. І тоді з нього вийшов накачаний засмаглий брюнет з карими з червонуватими неприродніми відблисками очима.
— Мій син вже пробудився, я це відчув. Я забираю його, Стасю…

Продовження -  щодня о 22.00! Додавайте книгу в бібліотеку щоб не загубити цікаву книгу і не пропустити найцікавішого! 

УРИВОК

— Ти відьма, — він знизав плечима. — Ну, могла б бути ще демоном-напівкровкою, але я не відчуваю в тобі демонської крові, значить, таки відьма. Відьми і відьмаки — це люди, які мають доступ до нав. Вони можуть його бачити, бачити демонів, потойбічних істот, самі портали і зазвичай мають якісь магічні сили.

Я дуже любила дивитися серіал “Всі жінки — відьми”, але ніколи не думала, що сама маю якісь здібності. Хіба так буває, щоб вони ніяк не проявлялися? Мабуть, він обманює мене… Може, сам викрав чи щось таке… Якщо дійсно існує той інший вимір… Схоже, я вже потроху починала вірити, що це не розіграш, а все насправді…

Цієї миті відчинилися двері, і покоївка вкотила до кімнати столик на коліщатках, на якому були тарілки з різними стравами, пляшка вина і келихи. Вона швидко переставила все на стіл біля ліжка, зробила реверанс і покотила свій столик назад до дверей.  

— О, мало не забув, — він сів на крісло перед столиком. — Ти ще можеш бути мисливицею в якомусь поколінні. Ті можуть нас бачити, тобто мають слабкий магічний дар, але не вміють чаклувати. За це вони на всіх злі і хочуть всіх повбивати, — він взяв круасан і поглянув на мене: — Іди їсти. 

 — Я не хочу нікого вбивати, — сказала я, і сіла на інше крісло.  Потім взяла з тарілки якийсь пиріжок, надкусила його. Він здався мені дуже смачним. — Ну добре, припустімо, я у пеклі, але як мені звідси вибратися? Моя мама буде хвилюватися, а в неї слабке серце..

— Я ж казав, ти тут не вперше, — він зітхнув. — Ходиш до мене вже пару місяців. Зазвичай я стираю тобі памʼять. Тому і щоразу пояснюю все заново. Все ж, людині тут не місце. Думав, ти перестанеш ходити рано чи пізно.

 — Зрозуміло, — кивнула я, хоча насправді мені було нічого не зрозуміло. І тут раптом все стало на свої місця.  — Ти просто мені снишся! — вигукнула я з полегшенням. — Це сон, як я відразу не здогадалась! 

Книга "СИН ДЕМОНА"тут

Книга "СИН ДЕМОНА"тут

І дякую, що "Донька (не) від шефа" знову в бестселерах))

Якщо ще не купили, запрошую підтримати мене зараз) Найцікавіше тільки почалось.