Вітаю, любі!

Історію Кіри та Орловського, оновлено! 

✨✨✨

Орловський поспіхом наближається, зупиняється майже впритул і тягне до мене свою руку. Я перехоплюю її і лише в цю мить розумію: наші сили далеко не рівні. Він за секунду скрутить мене в баранячий ріг, я навіть пискнути не встигну. Але я вперто не хочу здаватися.

Арсен переводить погляд на наші руки. На його вустах з’являється зверхня посмішка. Я відчуваю: мені гаплик, мені не впоратися з його силою.

— Що ти сказала, мала? Я слабак?.. — він забирає свою руку, і вона миттєво опиняється на моїй талії. А сам нахиляється надто близько до мого обличчя: — Невже ти вирішила зі мною силою помірятися?!

Нервово ковтаю, внутрішнє тремтіння проявляється все більше. Мені дуже страшно. А від того, що він притяг мене так близько до себе, всередині все пульсує. Не можу пояснити, що відбувається. Чи це він так на мене діє, чи, може, те, що цей качок без футболки має на мене такий вплив.

В обійми ворога

❤️❤️❤️