- Дарино, в басейні не вистачає лише тебе, - раптом чую над головою голос Макса.

Піднімаю погляд і дивлюсь на задоволене обличчя. Очі трохи поблискують від алкоголю, а губи розтягнуті у веселій посмішці.

- Я не збираюсь брати у цьому участь, - досить різко відрізую.

- Чому так категорично? - він присідає напочіпки поруч зі мною і спирається на підлокітник крісла. Уважно розглядає, наче вперше бачить і зітхає. - Впевнений, тобі б сподобалось. Водичка в басейні просто супер.

- Якщо ти такий у захваті, то приєднуйся до інших, а мене навіть не проси. І купальника я не маю.

Нервово оглядаюсь навколо, шукаю очима Ігоря. Він відійшов на хвилинку в туалет і я нестерпно бажаю його повернення. Поруч з Максом я не почуваюсь безпечно, тому що я йому не довіряю. Хто знає, що в нього в голові. А ці його багатозначні погляди протягом вечора, взагалі бентежать. 

- Якраз саме це я зараз збираюсь зробити, - з цими словами він піднімається на ноги і стягує з себе футболку через голову.

Не навмисно поглядом виловлюю його пружні м'язи. Гарне тіло, нічого не скажеш. Макс помічає куди я дивлюсь і ще ширше розтягує губи у посмішці. 

- От і чудово, а то дівчата вже зачекались тебе, - киваю в сторону басейну, де кілька мокрих дівиць пожирають його поглядом.

Та Макс не звертає на них уваги і продовжує відверто на мене дивитись. Не розумію, як він може себе так поводити з дівчиною товариша. 

- Нажаль, я змушений їх розчарувати, - нахиляється занадто близько, тому я змушена відсторонитись. - Сьогодні мене цікавить лише одна гостя.

Здогадуюсь про кого він, але все одно запитую, відчуваючи жар на щоках.

- І хто це?

- Впевнений, що ти знаєш про кого я, - хилиться ще ближче і обдає гарячим подихом. - Та на моє нещастя, вона зайнята. А я від коли її побачив, не можу відвести погляду.

Від його слів перехоплює подих. Нахабні очі пожирають мої губи, а широка долоня впевнено лягає на коліно. Мить не рухаюсь, заворожено дивлюсь на нього, а потім опам'ятовуюсь, скидаю його руку і штурхаю в плече. Як тільки простір навколо мене звільнюється, підстрибую на ноги і відходжу в сторону. 

- Уявлення не маю про кого ти, і знати не хочу, - нервово промовляю і відвертаюсь.

Він хоче мене збити з пантелику, хоче зачарувати. Тільки в нього нічого не вийде. Я не піддамся його звабливості, як усі ці його подруги, котрі готові стрибати до нього у ліжко. 

- Дарма ти це сказала, - чую за спиною.

А потім я злітаю у повітря і втрачаю рівновагу. Розумію, що Макс тримає мене на руках і широким кроком несе в сторону басейну. Не встигаю ні поворушитись, ні крикнути, щоб припинив, як ми летимо у воду. Занурюємось з головою, намагаюсь не наковтатись води і хочу відштовхнути його від себе. Але Макс продовжує мене тримати навіть тоді, коли винурюємо на поверхню. Він міцно стискає мою талію і тулить до свого пружного гарячого тіла. 

- Ти що здурів? - репетую і забираю з обличчя прилипле волосся. Гучно вдихаю, намагаюсь набрати в легені якнайбільше повітря. - Відпусти мене негайно!

- І не подумаю. Дарино, ти не вмієш веселитись. Така вечірка, а ти нудьгуєш. 

- Яке тобі діло до мене? - обурююсь.

Впираюсь руками йому в груди, хочу розірвати його обійми, та марно. Чоловік сильний і не збирається мене відпускати. 

- А може я закохався з першого погляду, - палко промовляє.

Я завмираю, не знаю, як реагувати на його слова. Усі навколо зацікавлено за нами спостерігають і вся ця сцена виглядає дуже дивно. Я наче не давала йому ніякого поводу, щоб так себе вести. Невже в багатих це норма, брати все, що забажається? 

- Ти говориш якусь маячню, - ричу на нього і впарюю сердитий погляд.

Макс не відводить від мене очей, а потім хилиться вперед.

- Хочеш перевірити? - хмикає і стискає пальцями сідниці.

Розумію, що він хоче мене поцілувати перед всіма гостями і це мене лякає. Тому нічого не придумую, як розмахнутись і вліпити по щоці гучний ляпас. Макс завмирає, округлює від подиву очі, а потім ослаблює хватку. Цього достатньо, щоб я вирвалась з його рук і втекла. 

Роздратована і обурена вилажу з басейну. Одяг приклеївся до тіла і я почуваюсь мокрою куркою, ще й замерзла. 

Залишаю компанію і швидко прямую до будинку. В сторону Макса я навіть не дивлюсь і мені байдуже, що він про мене подумає. Всі ці багачі самозакохані і нахабні люди. 

- Дарино, що з тобою? - навпроти виходить Ігор.

Він оглядає мене з ніг до голови і торкається плечей.

- В басейн впала, - брешу, не хочу, щоб він зараз сперечався з товаришем через мене. Хоч можливо йому й так все розкажуть. - Піду переодягнусь.

Обіймаю себе руками, так як починаю труситись. 

- Піти з тобою? - стурбоване обличчя Ігоря зігріває душу.

Хвилюється за мене і це приємно. 

- Ні, - качаю головою. - Я сама впораюсь. Не будеш ти ж мене роздягати.

https://booknet.ua/book/narechena-dlya-mazhora-b414938