На кухню заходить Саша і ми одночасно повертаємо голови, витріщаємось на неї. Вона одягнена у старі розтягнуті спортивні штани і худі на два розміри більше. Рукава закочені, капюшон на голові. Вона зупиняється в дверях, дивиться на нас з-під лоба і я шкірою відчуваю, як сильно вона зараз не хоче тут знаходитись.

— Що таке, Сашо? Чому ти в такому вигляді? - перший озивається Мир.

— Щось я себе погано почуваю. Напевно захворіла, - відповідає вона тихим, трішки хриплим голосом.

— Ще п'ять хвилин тому з тобою все було нормально, - Мир дратується, бо розуміє, що його наречена навмисно одягнулась, як безхатько.

Тільки от він не знає причини, чому вона так зробила. А я знаю. Впевнений, вона хоче, щоб я втратив до неї інтерес, як тільки побачу у недбалому вигляді. Тільки вона сильно помилилась. Дивлюсь зараз на неї і ще більше хочу. Так і уявляю, як стягую з неї ті безформні штани, як засовую руки під теплий худі і намацую її пружні невеликі груди.

— Тобі видніше, - фиркає Саша і підходить до нас.

Вона сідає між мною та Миром, не дивлячись ні на кого. Погляд її направлений у вікно, і як би я не намагався його зловити, нічого не виходить.

— То давайте вип'ємо за зустріч, - підношу свою склянку над столом. Беру іншу і протягую Саші. - Випий з нами. Хвороба відразу відступить.

Нарешті вона реагує. Зиркає на мене таким поглядом, що море можна заморозити. А я лише припіднімаю кінчики губ. Завжди любив з нею сперечатись. Навіть коли вона мене бісила, мені це подобалось.

— Раде, я сподіваюсь, що наша дружба продовжиться, як і раніше. Що час не зруйнував наш зв'язок, - промовляє Мир, і я бачу, що він щирий у своїх словах.

На долю секунди мені навіть стає соромно, що я хочу відібрати в нього його ж наречену. Але коли йдеться про кохання, тоді кожен сам за себе. 

— Звичайно, Мире, - усміхаюсь йому. - Ми досі друзі. Назавжди.

— Амінь, - випалює Саша, забираючи з моєї руки склянку.

— Кохана, що з тобою сьогодні таке? - здивовано дивиться на неї Мир. - У мене з'являється враження, наче ти не хочеш бачити Рада. 

— Я дуже рада Раду, - вичавлює з себе усмішку дівчина, а потім дивиться на мене дуже уважно, наче хоче щось розгледіти. - Адже Рад справжній друг. І він ніколи не зрадить, не підставить, не нашкодить. Правда? 

Я киваю, але нічого не відповідаю. Зараз Саша злиться, я це розумію. Вона боїться знаходитись поруч зі мною, бо вона має до мене почуття. Я в цьому впевнений. Якби не мала, то вона була б спокійна та впевнена у собі.

Саша тулить склянку до губ і одним махом випиває коньяк. Кривиться, прикривши очі, та затамовує подих. 

— Ось, - протягую їй шматочок лимона.  

І на превеликий подив, вона хапає його губами прямо з моїх пальців. Я завмираю і важко ковтаю, відчуваю, як серце у грудях забилось шаленим ритмом. https://booknet.ua/reader/narechena-druga-pd-tiskom-bazhannya-b460288?c=5138655&p=1