Привіт!  

Пропоную вашій увазі візуал до сцени з 9-го розділу «Викриття» гостросюжетного любовного роману «Моя кохана тінь».

Пастка розставлена. Чим закінчиться цей вечір?

"Першою думкою Мейсона було піти й усе розповісти Браянові — відкрити йому очі на те, яка змія живе під його дахом і що вона зробила з його покійною дружиною.

Але, глянувши на виснажену Омелію, він осікся. Браян не повірить. Упертий, сліпий у своїх бажаннях і звично зверхній, брат лише розсміється їм у вічі або, що гірше, звинуватить Омелію в заздрощах до служниці. Без переконливих доказів Браян встане на бік Мері. А це зробить служницю ще обережнішою й небезпечнішою.

— Йому казати зарано, — стишивши голос, мовив Мейсон, і в його очах спалахнув холодний, рішучий вогник. — Браян засліплений. Усі слова він сприйме за вигадки. Нам потрібні докази, Омеліє. Відтепер ти не торкнешся жодного шматка й жодної краплі, окрім того, що я принесу тобі особисто. Ми зробимо так...

Того вечора Омелія вляглася в ліжко, вдаючи повне безсилля. Мейсон, зустрівши Мері на кухні, з турботливим виглядом попросив її приготувати для недужої дівчини щось просте й легке на вечерю. Служниця аж просяяла від такої нагоди — для неї це був ідеальний шанс підсипати чергову порцію отрути.

Коли вечеря була готова, Мейсон підлаштував усе так, щоб Браян особисто забрав піднос із рук Мері й відніс його дружині. Господар і гадки не мав про пастку, проте він бачив, що до тарілок торкалися тільки руки вірної служниці та його власні.

У спальні Омелія зустріла чоловіка слабким, згасаючим поглядом.

— Дякую... — тихо мовила вона, згадуючи кожне слово їхнього з Мейсоном плану.

— Будь ласка, — з поспіхом промовив Браян, швидко поставив тацю на коліна дружині й зробив крок до дверей.

— Мені так зле... любий, можеш погодувати мене? — жалібно стогнала Омелія.

Браян невдоволено присів на край ліжка, відрізав виделкою шматочок омлету з шинкою і простяг дружині. Омелія відкусила трішечки й скривилася.

— Ця їжа здається такою гіркою...

— Не вигадуй! Звичайна їжа! — розсердився Браян.

— Благаю, спробуй хоч шматочок... Мені здається, я божеволію, чи вона справді має такий дивний присмак?

Омелія грала так переконливо й беззахисно, підбурюючи чоловіче самолюбство Браяна, що той роздратовано фиркнув. Щоб довести свою правоту й демонстративно висміяти «примхи» дружини, чоловік упевнено вхопив виделку, наколов гарний шмат омлету й вкинув у рота.

— Нормальний смак, — він підібрав ще й шинку та запив чаєм.

Вже за пів години у Браяна нестерпно закрутило в животі, а потім почалася люта блювота."