Сьогодні я можу написати це вже без «скоро», «ще кілька розділів» і «побачимо, що буде далі».

«Неформалка» завершена.

Опубліковано епілог — «Після останньої сторінки».

І в мене дуже дивне відчуття.

З одного боку — полегшення, бо історія дійшла саме туди, куди мала. З іншого — трохи порожньо, бо я вже звикла повертатися до Аріни, Данка, Фейда, їхньої музики, університетських коридорів, старих касет, фотоапаратів, чаю, гаража, мотоциклів і всього того маленького світу, який поступово став для мене дуже живим.

Особливо хочу подякувати тим, хто дав цій історії шанс.

Бо я прекрасно розумію: «Неформалка» — не зовсім стандартна романтична історія.

Тут багато музики й атмосфери середини 2000-х. Є субкультура, чорний одяг, старі касети, плівка, студентське життя. Є кохання, але воно не єдине, про що ця книга. Є дружба, яка іноді складніша за романтику. Є помилки, ревнощі, плітки, упередження, страх втратити когось, бажання зрозуміти іншу людину — і небезпека вирішити, що ти вже її зрозумів.

І тому мені особливо цінно, що знайшлися читачі, яким стало цікаво не лише “хто з ким буде”, а й самі ці люди.

Ті, хто сперечався з Аріною.

Сердився на Фейда.

Намагався розгадати Данка.

Хвилювався за Грома.

Помічав дрібні деталі.

Чекав нових розділів.

І просто залишався поруч із цією історією.

Дякую вам за це.

Мабуть, одна з головних думок, із якою я сама виходжу з цієї книги, дуже проста: неформали — не якийсь окремий вид людей. Вони не кращі й не гірші за інших. Вони можуть бути впертими, добрими, нестерпними, вразливими, смішними, розумними, дурними у власних рішеннях, закоханими, наляканими, вірними.

Просто людьми.

І, можливо, взагалі варто трохи обережніше ставитися до будь-яких ярликів — не лише до слова «неформал».

Бо ми майже завжди бачимо про людину менше, ніж нам здається.

Я навмисно не закрила майбутнє героїв остаточно. Не сказала, хто з ким буде через десять чи двадцять років. Хто залишиться. Хто зміниться. Хто повернеться.

Тепер це вже трохи ваша історія теж.

Можете уявити їхнє майбутнє саме таким, яким воно відчулося вам.

А я поки просто скажу:

дякую, що дочитали до останньої сторінки.

І окреме дякую кожному, хто колись відкрив «Неформалку» просто з цікавості — а потім залишився. ?