— Саша зараз вийде, - каже стримано. - А ми поки що все підготуємо. Зараз гляну, що у нас тут є.

Він відчиняє холодильник і на мить зависає, наче забув, що він хотів там взяти. Потім дістає ковбасу, сир, якісь незрозумілі намазки. Я спочатку дивлюсь, як він викладає на стіл продукти, а потім заявляю:

— Я не наїдатись до тебе приїхав.

Він оглядається на мене.

— Зрозумів, - киває і все ховає назад у холодильник.

У верхніх шафах знаходить склянки. Три штуки, значить на Сашу теж розраховує. Бере дощечку, ніж і присідає навпроти мене, зосереджено нарізає лимон.

— То як у тебе справи? - запитую, не витримавши глухої тиші. Раніше мене не турбувала мовчанка, тепер кістками відчуваю напругу, якщо ніхто не говорить.

— Працюю з батьком у компанії, - підносить на мене погляд. Ледь помітно усміхається. - Він покладає на мене великі надії. Сподівається, що я перейму його справу.

— А твоє одруження його не турбує? Він не проти?

Беру пляшку та відкриваю її. Вправно розливаю спиртне у склянки. Гострий запах алкоголю вдаряє у ніс. Я вже у передчутті, що ми вип'ємо, розслабимося і напруга між нами спаде. І все стане, як колись — легко та невимушено.

— Навпаки, він радіє, що я зустрів таку, як Саша, - погляд його оживає, в очах з'являється радісний блиск. - Він завжди боявся, що я буду бабієм і ніколи не одружусь. Або знайду собі ту, яка йому не сподобається.

— А Саша йому подобається, - коментую стримано. 

Дивно чути це від Мира. Відколи він почав догоджати бажанням батька? 

— Саша хороша дівчина та проста. Батько таких любить.

— А ти? - мружусь.

— Що ти маєш на увазі? - випрямляє спину. Кладе на стіл ніж, підсовує дощинку з лимоном ближче до мене, не відпускає мій погляд. - Я кохаю Сашу. Дуже сильно. 

— І давно ти в неї закоханий? - підсовую до нього наповнену склянку. 

— Давно, від коли ми зустрічаємось.

— Розкажи мені про ваші стосунки.

— Чому ти допитуєшся? 

— Бо я ніколи не міг подумати, що ви можете бути парою. Ми ж наче просто товаришували. Чи я чогось не помічав?

— Слухай, коли ти зник, Саша потребувала підтримки і я не покинув її. Я піклувався про неї, як ти й хотів.

Так, але потім вирішив привласнити собі - хочеться висловитись, але стримуюсь. Ще рано.

https://booknet.ua/reader/narechena-druga-pd-tiskom-bazhannya-b460288?c=5138655&p=1