Дорогі читачі, хочу поділитися з вами невеличким уривком із моєї книги та його візуалізацією! Золота осінь у Центральному парку, теплі долоні й розмова, яка поступово змінює настрій…Але що приховує мовчання Мін Су? І чи зможе Кіара переконати його не наражати себе на небезпеку?Запрошую вас поринути в атмосферу цієї миті разом із героями.

Вони повільно йшли золотою алеєю, тримаючись за руки. Під ногами тихо шаруділо опале листя, а  осінній вітерець час від часу торкався її обличчя. Кіара міцніше стиснула теплу долоню Мін Су, збираючись із думками, і нарешті наважилася озвучити те, що вже давно не давало їй спокою.

— Мін Су... — вона зупинилася і повернула до нього голову, заглядаючи в очі. — А ти... коли плануєш повертатися в Сеул? І чи будеш взагалі?

Він на мить зупинився, і повернувся до неї, обережно і відповів:

— А ти хочеш , щоб я вже поїхав.

— Та ні! Просто цікавлюся, скільки ти ще тут будеш. Я вже за тиждень виходжу на роботу, а ти? Скільки ще затримаєшся в Нью-Йорку?

— Ще не вирішив.

— Як це — не вирішив? — здивувалася вона. — Хіба в тебе немає справ у Сеулі? Компанія, зустрічі, робота…і плюс документи у тих бандитів, я ж сподіваюсь, ти не збираєшся їх повертати?

 Мін Су опустив очі й замовк. Його обличчя помітно змінилося: ще мить тому в погляді відбивалося тепло осіннього дня, а тепер він став серйозним і непроникним.

Читати продовження тут