— Куди він погнався? - дивується Мир. - Він же не знає, де ми живемо.

Знає, Мире. Ще як знає. 

Весь шлях, що ми їдемо, я ні разу не бачу Рада і в якусь мить здається, що він взагалі зник. Але як тільки опиняємось в нашому районі, він виринає незрозуміло звідки і прилаштовується поруч з машиною. Сигналить, щоб Мир звернув на нього увагу, а потім помахом руки запитує, куди звертати. 

Мир направляє його вліво, а я зціпивши зуби, качаю головою. 

Артист.

Нарешті ми паркуємось у дворі та виходимо у темряву. За мить поруч з гучним ревом гальмує мотоцикл. Рад ще раз тисне на газ і глушить двигун.

— Ти що хочеш сусідів розбудити? - роздратовано викрикую.

За весь час, що ми їхали, я вже настільки накрутила себе, що здається зараз вибухну. 

— Ще дитячий час. Ніхто ще не спить, - легковажо відповідає Рад.

Він повільно сповзає з мотоцикла та знімає шолом. На його губах грає нахабна посмішка, а очі азартно виблискують.

— І справді, Раде, тут не звикли до шуму, - на подив, мене підтримує Мир. Він підходить до мене впритул, та обіймає за талію. 

— Ну вибачте, - фиркає Рад і схиляється, щось дістає з багажника, що прикріплений позаду сидіння.

— Де ти пропав? Я думав, ти нас загубив, - запитує Мир.

— Заїхав на хвилинку затаритись, - трясе пакетом а там дзеленчить скло. - Елітний коньяк, щоб згадати давню дружбу.

— Все передбачив, - сміється Мир і відпускає мене. Без нього стає холодно, тому я обіймаю себе руками. - Ходімо. 

Ми йдемо до під'їзду. Мир попереду, ми з Радом плентаємось за ним. 

— Ти тремтиш, - раптом чую його шепіт дуже близько. - Позичити тобі свою куртку?

— Не треба, - оглядаюсь і розумію, що його обличчя в декількох сантиметрів від мого. 

Прискорюю хід, щоб відірватись. Не бажаю, щоб він йшов поруч зі мною. Я занадто гостро реагую на його присутність. 

Раптом на плечі лягає щось тепле і я занурююсь у запах протертої шкіри, свіжості та легкої нотки бензину. 

Зупиняюсь. Піднімаю погляд і зустрічаюсь з очима Рада, котрий зараз стоїть лише у темній футболці. Надворі так холодно, а він, здається, цього не відчуває.

— Ви йдете? Що ви там стоїте? - кричить Мир, притримуючи двері під'їзду.

Я зриваюсь з місця і майже біжу усередину.

https://booknet.ua/reader/narechena-druga-pd-tiskom-bazhannya-b460288?c=5138655&p=1