Привіт всім! 

Викладаю новий розділ Химер Калітрасу 2 том

І потребую Вашої підтримки 

Ласкаво прошу у новий етап подорожі, де на вас чекають справжні морські пригоди, шторми, сирени, екзотичні острови і пірати. 

Ось кілька візуалів до розділу, і буду вдячна, якщо відповісте на питання - чи краще візуали виставляти окремо у блогах, чи вшивати одразу у книгу?

Окрім Калеба, Мари й Рея, на нараду заявився боцман — широкий, огрядний мор’кілан на ім’я Айзек. Лисий, засмаглий до чорноти, із золотою сережкою у вусі й похмурою міною, він був утіленням морського вовка з Каїної уяви.

Каї боцман подобався. Якби вона не була заміжньою, точно накинула б на нього оком.

— З ваших постійних сварок виходить, — нарешті мовила вона, — що ти, Каю, — шифтерка, Нола й Келан — мермени, Калеб і Рей — драконіди, а Мара…

— Скалка в дупі, — автоматично озвалася Кая.

— Не смій зневажати Провідницю! — раптом вигукнула Кіра.

Вона виструнчилася посеред салону з брудною тацею в руках і зиркнула на Каю з такою люттю, ніби справді готувалася кинутися в атаку. Посуд, який таргунка саме збирала, з гуркотом полетів на підлогу. Кераміка розлетілася на друзки, але дівчина цього навіть не помітила:

— Ти не маєш права! Ти… Або кидай виклик, або забери свої слова назад!

— Є питання?

— Так, невеличке, — Келан підняв руку. — Ти сказав, що я капітан. Але ти ж усвідомлюєш, що це означає? Ти автоматично переходиш у моє підпорядкування.

Калеб байдуже знизав плечима:

— Логічно. Ти капітан. Я механік.

— Ага… Тоді… Першим моїм наказом буде… Калебе, поверни мені мою каюту!

Калеб глянув на нього, як на вкрай невдалий результат біологічного експерименту:

— Мені здавалося, капітан має бути ближчим до команди. Інакше на судні швидко спалахне невдоволення, а там і до кривавого бунту недалеко.