Вітаю! ☺️

Я загалом не дуже люблю писати блоги. Мені весь час здається, що я говорю в порожнечу. Але, можливо, іноді варто це робити, навіть якщо в коментарі прийдуть лише мої улюблені колеги ❤️

І цей блог для тих, хто читає «В’язня з Позамежжя».

Якщо ви ще не підписані на мій телеграм і не бачили візуалів, то вони в мене є! І щоб не дріб'язкувати, я покажу вам відео про цю книжку.

Севрін похитала головою:

— Учителю, я не можу просити вас про це, ви літня людина, навіщо вам ці клопоти і небезпеки?

Канші ляснув себе по колінах і розсміявся:

— Ойла, ти нічого не розумієш у старих! Коли тобі перевалило за сотню і скоро все закінчиться, Севрін, найменше ти хочеш лежати на боці і чекати смерті! Я щасливий буду тобі допомогти і особливо допомогти Ахтарі, тому що це найунікальніший досвід у моєму житті! Тож без розмов, ми їдемо в Арнай!

Якщо ви читаєте і (о диво!) побачили цей блог, то сподіваюся, вам сподобається моє мистецтво дресирування ШІ.  Напишіть мені про це❣️