– Моє шанування, ваша величносте, – сказав я, схиляючи голову. – Не бажаю втомлювати вас зайвими розмовами, тому дозволю собі бути коротким.
– Он як! Твій брат починав свою розповідь із тих самих слів.
Я стримав бажання запитати про Неро. Це був не той момент.
Позаду почулося цокання підборів. Нора стала трохи ближче до короля, ніж я, схилила голову в поклоні й завмерла, чекаючи дозволу. Вона виконала цей жест із такою грацією, що я на мить забув, що вона взагалі не знає доренського етикету. Король ледь помітно посміхнувся – це було схвалення.
– Сьогодні мене супроводжує дівчина з Іміріна, – сказав я, – про яку ви, вочевидь, уже чули. Я вирішив, що вам буде цікаво побачити першу людину, яка народилася й виросла там.
– Приємно здивований, – відповів король, переводячи погляд на Нору. – Як звати це дитя, народжене в холодному світі?
– Нора Адельсберг, – відповіла вона, ледь помітно тремтячи.
Король розсміявся – незрозуміло чому. А потім раптом став серйозним.
– Я даю тобі доручення, Каспаре, – промовив він. – Перевір цю дівчину. Ти ж Знавець, це твоя робота. Вважай себе її покровителем – я даю на це повну згоду. 

Читати завершене темне роментезі "Безодня на двох. Трофей для маркіза".