Свідомість поверталася поштовхами, пробиваючись крізь липкий, свинцевий туман. Перше, що я відчув, — моя голова лежить на чомусь м’якому, а волосся торкаються легкі, обережні пальці.

І запах. Крізь металеві відтінки та запах синтетики я відчував свіжість і ледь вловимий особливий аромат, що йшов від Тайри.

Я різко розплющив очі. Моя голова лежала на її колінах. Тайра сиділа, притулившись спиною до сталевої перебірки вантажного відсіку, її плечі злегка здригалися від внутрішнього тремтіння, а в очах застиг страх. Миттєво мене накрило усвідомлення: я не зміг вибратися сам. Я наче побачив себе збоку: тендітна дівчина, яка ледве вміла тримати пістолет, і я — капітан, бойовий офіцер, розпростертий у неї на колінах, мов безпорадний каліка.

Читати далі: Другий шанс. Чуже тіло