Фамільяр-утікач. Глава 29. Не провокуй темного...

Теж трохи оновлена еротична сцена. Ось думаю, треба щось сюди додавати, чи ні...

Емільєн заворожено, затамувавши подих, спостерігав за його руками. Почувся тонкий, чистий металевий дзвін — звук, який миттєво відгукнувся десь глибоко внизу живота рудого лісового духа. З’явилися витончені, оббиті бездоганно м'якою, прохолодною шкірою кайданки, прикріплені до узголів'я ліжка. Емільєн навіть не встиг поворухнутися — магія чи просто дивовижна людська спритність, але Максимус перехопив його тонкі зап'ястя. Один рух, клацання замків, і руки кіцуне опинилися надійно зафіксованими над його рудою головою.

— Ти весь день поводився так, ніби світ обертається навколо твоїх ігор. Я обіцяв тебе провчити. І я це зроблю.

— Спробуй, — видихнув Емільєн, зухвало підкидаючи підборіддя, хоча ця зухвалість уже була наполовину виткана з чистого підкорення. Його пухнасті руді вушка грайливо, але вдавано-загрозливо притислися до голови, а розкішний хвіст нетерпляче, рвано мотнувся по шовковому покривалу. Серце кіцуне вже пустилося в шалений галоп, ударяючись об ребра, а рудий біс усередині буквально тремтів від солодкого передчуття. 

https://booknet.ua/reader/famlyar-utkach-b459657?c=5147862

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Геловінський флешмоб на Букнет - Моя казочка
Вітаю, друзі! Ось і настав той час, коли треба розповідати казки і створювати настрій. Тому вас чекає моя новинка "Король Геловіна" у флешмобі #геловінтемніісторії Що буде, якщо на Геловін зустріти
Може, дійсно треба допомогти?
— Тут ось така справа, доню, — починає батько після того, як ми розправилися з відбивними. — Розповідай усе… — Про що ти? — дивуюся. — Про те, як ви з Едвардом дитину зробили, і чому ти приховуєш, що він
Між рядками зі мною ☺️✍
«Після “так”» завершено. ❤️ Навіть трохи дивно це писати. Ще зовсім недавно Крістіна, Тарас, Оля, Денис, Наталя Петрівна, Андрій та інші герої жили десь між моїми нотатками, діалогами й постійним «а що
Конкурент....
Міхаель пішов, а Рамір, поклавши руку на автівку, нахилився до мене. — Ти що твориш, Булочко? — хрипко запитав він, дивлячись прямо в очі. — Нічого. Сиджу, — спокійно відповіла я, хоча всередині було зовсім не спокійно. —
Трагічний фінал?
Завтра о 10:00 вийде новий розділ! ❤️ А сьогодні в мене до вас цікаве запитання. Ви любите трагічні фінали? Такі, після яких усе одно хочеться повертатися до історії, хоча знаєш, чим усе закінчиться? Якщо так, то що саме
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше