Фамільяр-утікач. Глава 29. Не провокуй темного...
Теж трохи оновлена еротична сцена. Ось думаю, треба щось сюди додавати, чи ні...
Емільєн заворожено, затамувавши подих, спостерігав за його руками. Почувся тонкий, чистий металевий дзвін — звук, який миттєво відгукнувся десь глибоко внизу живота рудого лісового духа. З’явилися витончені, оббиті бездоганно м'якою, прохолодною шкірою кайданки, прикріплені до узголів'я ліжка. Емільєн навіть не встиг поворухнутися — магія чи просто дивовижна людська спритність, але Максимус перехопив його тонкі зап'ястя. Один рух, клацання замків, і руки кіцуне опинилися надійно зафіксованими над його рудою головою.
— Ти весь день поводився так, ніби світ обертається навколо твоїх ігор. Я обіцяв тебе провчити. І я це зроблю.
— Спробуй, — видихнув Емільєн, зухвало підкидаючи підборіддя, хоча ця зухвалість уже була наполовину виткана з чистого підкорення. Його пухнасті руді вушка грайливо, але вдавано-загрозливо притислися до голови, а розкішний хвіст нетерпляче, рвано мотнувся по шовковому покривалу. Серце кіцуне вже пустилося в шалений галоп, ударяючись об ребра, а рудий біс усередині буквально тремтів від солодкого передчуття.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати