Сьогодні діє знижка на книгу Полонянка у спадок 30 %

Будинок Давида набагато менший і затишніший від палацу його дядька, і це мені дуже подобається. І я сильно дивуюсь, коли він веде мене відразу на другий поверх, а не до підвалу. Мовчу, не перечу, лише плентаюсь за ним. Здається Давид досить впевнений, бо зараз навіть не тримає мене за руку. Невже справді не боїться, що втечу? 

- Тут буде твоя кімната, - відкриває переді мною двері і чекає, поки зайду. - Жіночого одягу немає, прийдеться купити все, що потрібно. А от рушники і приладдя для ванної кімнати знайдуться.

- Можна позичити щось у твоєї дружини, чи у дівчини, - прощупую територію, зиркаю на нього скоса. 

Треба дізнатись, чим живе цей чоловік, перш ніж починати складати якісь плани.

- Думаєш, якби в мене була дружина, я б привіз тебе додому? У такому випадку я знайшов би тобі інше місце.

- Не знаю, - знизую плечима. - Зараз усі такі сучасні. Може їй сподобається таке.

- Не фантазуй, дівчинко, - сміється. - Краще відпочивай, ввечері поговоримо. А я поки на роботу.

- Я не фантазую про тебе, - фиркаю йому в слід червоніючи. 

Давид виходить, а я лише зараз розумію, що він залишає мене в будинку саму. І серце підстрибує від хвилювання. Але треба переконатись, чи це саме так. Поспішаю за ним, вибігаю у коридор.

- І ти так просто поїдеш? - кричу йому в спину. Чоловік завмирає, обертається. - Не боїшся, що я втечу з твого дому?

- Ні, - качає головою. - Я найняв охорону, вони за тобою стежитимуть. А якщо спробуєш, то будеш замкнена у кімнаті, або в підвалі.

- Ясно, - важко зітхаю і повертаюсь до кімнати. 

Марно було сподіватись, що зможу звідси вийти. Але хоч так. Я можу пересуватись будинком. Це краще, ніж сидіти у підвальній кімнатці, мов в'язень. 

Почувши, що машина виїжджає з двору, виходжу з кімнати. З мене вистачило замкненого простору за останні дні. Тепер жодної зайвої хвилини не проведу у кімнаті. Краще походити будинком, вивчити його, глянути, яких охоронців приставив до мене Давид. 

У вітальні зустрічаю того ж самого охоронця, з яким я вже декілька раз говорила. 

- Доля знову зводить нас, - коментую.

- Це не доля, - підносить куточки губ. - Просто мені потрібна робота, а Давиду В'ячеславовичу знадобились люди. От я й найнявся. Ти ж мого попереднього боса прикінчила.

Він що натякає, що я винна у смерті товстуна? Хоче задіти мою совість? Не вийде. Зовсім не шкодую, що той старий здох. 

- Я б власноруч вдушила твого боса, але на жаль в той момент мої руки були зв'язані, - навіть не намагаюсь приховати холодності в голосі.

- Не сумніваюсь, - сміється чоловік. - Ти дівчина бойова.

- На жаль, це мені мало допомагає, - приречено зітхаю.

Проходжусь вітальнею, підходжу до вхідних дверей. Помічаю, як напружується, охоронець, коли я кладу руку на ручку. Перевіряю його уважність. Він мусить пильнувати мене в оба ока. 

- Вони замкнені, - сповіщає, і посмішка злітає з моїх губ. - А ключ має лише господар дому і я.

- А вікна? - підходжу до широкого вікна і замовкаю. Ручкам в ньому знята, і я впевнена, що в усіх так само. - Підготувався, негідник.

- Вимушені дії, - чую позаду.   

Прикриваю очі і глибоко вдихаю. Годі мені шукати щілинку для втечі. Спочатку треба втертись в довіру, як я планувала. Треба приспати їхню увагу, і дати зрозуміти, що я нікуди не збираюсь.

- Не хвилюйтесь, я не тікатиму, - різко розвертаюсь і підходжу до охоронця майже впритул. - Та й іти мені немає куди. Грошей нема, документів нема. Який сенс тинятися вулицями міста як безхатько.

- Розумно міркуєш, - киває, уважно вивчаючи моє обличчя. - Ти, я помітив, розумна дівчина. Я б радив тобі пристосуватись до нової реальності. Сама знаєш, виживають лише хитрі.

Я змовницьки йому усміхаюсь. Він наче читає мої думки, наче знає, про що я думаю. Може з часом нам вдасться потоваришувати. Мені не завадить мати союзників.

- А як вас звати, пане охоронець? - запитую з цікавістю. - Якщо ми вже обоє замкнені під одним дахом, треба ж нам якось спілкуватись.

- Євген Андрійович.

- Можна я називатиму вас Женя?

- Можна Євген, - каже стримано і відступає. - Не забувай, які в нас ролі. І ти мені в доньки годишся.

https://booknet.ua/book/polonyanka-u-spadok-b433314