— Ти як, синку? — запитує мати, коли повертаюся з навчань і телефоную їй.

— Через два тижні звільняюся з армії! — нагадую.

— Чудово, якраз встигаєш на вступні тести, — радіє мама. — А в нас новини, уявляєш: Вероніка, донька начбеза Артура, вагітна!

— Що?? — мимоволі волаю в трубку.

Охреніти! Невже вона мене обдурила? От стерво… Що ж тепер буде? За такого розкладу ризиковано повертатися в Україну. Її батько мене на ремені поріже. Повільно, шматок за шматком… І Єгор додасть… Але чому мати мовчить і не починає лекцію про «відповідальність» та «як ти міг»? 

А може, я тут ні до чого?

— Коли вона встигла вийти заміж? — обережно промацую ґрунт.

— А вона й не виходила… Та судячи зі слів Назаренка — і не збирається!

— І хто батько цього кіндер-сюрпризу? — наважуюся запитати.

— А Ніка не зізнається…

ВАГІТНА СЕКРЕТАРКА ДЛЯ МАЖОРА

Оновлення щодня о 00:00!