Доброго вечора, мої любі!

Ще кілька годин діятиме знижка на ніжну і емоційну історію кохання.

Гумор
Пристрасть
Дуже емоційно
Кохання всупереч
Сильні почуття

Поспішайте!!!! 

  Кожного вечора я вдома і кожного ранку поспішаю на роботу. Мати в шоковому стані. Постійно спльовує і стукає по дереву. Син гульвіса за розум взявся. Гм. Та все набагато складніше. Насправді, він той розум втратив ще два тижні тому, коли зустрівся поглядом з одною зеленоокою красунею. Тепер лечу на роботу щоб заглянути в ці очі, побачити щиру посмішку від якої кожного разу серце завмерає і вдихнути її карамельний аромат.

     Ми зараз проводимо багато часу разом, та я чорт забирай навіть не чую що вона розповідає, просто наче хворий на голову придурок, гіпнотизую її губи, які здаються солодшими за стиглу полуницю. Більше того, як ми й домовлялись Емма щодня готує різні смаколики, експериментує і робить щось нове, а потім приносить мені щоб я спробував. І наче знущання, практично все або зі згущенкою, або з карамеллю, яку я з дитинства терпіти не можу... І що ж я роблю? Я чорт забирай жеру все це при ній і роблю вигляд, наче нічого смачнішого в житті не куштував. Хоча готовий визнати, що готує вона чудово. І не лише тортики, але й м'ясо і все решта. Та тепер в неї на кухні є кілька помічників. Тепер їй буде трохи легше, бо я здається взагалі замотав бідну дівчину.  

     - Артеме! - влітає в кабінет моє помутніння з широкою, сліпучою посмішкою. На ній світло блакитна сукня, яка дуже їй личить, білі кеди і волосся розплетене. Влетіла і все! Трендець моєму спокою... Серце гепає , кров кипить . - Ой, вибачте! Доброго ранку. Там просто привезли іграшки для дитячого куточка. Такі прикольні. Не хочете глянути? 

     - Хочу! - відповідаю відразу. З тобою все хочу. Так хочу, крихітко... Капець просто! Видно, чого саме я хочу, читалось на моєму обличчі, бо вона зніяковіла.  

     - Добре. Звільнитесь підете гляните. - просто розвертається і йде на вихід. А я слідкую за кожним її рухом, за кожним кроком. Та що з нею не так? Скільки можна мене мучити? Вперше доводиться добиватись уваги від дівчини. А вона наче навмисне дразнить своїми поглядами, посмішками...

 Ну скільки можна???  

Все!!!

Досить!

      Підриваюсь з місця і наздогнавши хапаю її за руку. Емма різко розвернулась і мало не впала. Впіймав її за талію і притис до себе. Від близькості її знов в горлі пустеля і дихання збилось. В голові жодної думки, тільки шалене бажання яке стримувати вже не сила. І запах її цей карамельний з розуму зводить. Вона що купається в тій карамелі чи що? Емма підіймає до мене обличчя і я знов тону в цих неймовірних розгублених очах.  

     - Не треба, Тьома. - ледь чутно. Її "Тьома", наче струмом по венах... І це все! Витримка летить коту під хвіст. Наче зголоднілий кидаюсь на її губи і ловлю зітхання яке з них зірвалось. Наче вона теж про це мріяла, чекала цього. Трясця!!! По тілу наче пройшов потужний заряд і я почув свій гортанний стогін. А коли Емма почала відповідати... Я зрозумів що це все. Гайки! Пропав я. Пропав безвісти. Немає мене. Притис її ближче до свого тіла і відчуваю як тремтить моя дівчинка.  

     - Що ж ти зробила зі мною, дівчинко? Зовсім з розуму звела. Думаю тільки про тебе, Еммо. - шепочу наче сп'янілий і знов цілую. - Яка ж ти солодка. Неймовірна просто. - проводжу долонями по спині і опускаю руки нижче. Вона перервала поцілунок і відштовхнула мене.  

     - Не треба! - накриває пальцями свої губи і дивиться злякано своїми очиськами.  

     - Чому? Чому ти мене відштовхуєш? Я ж теж тобі подобаюсь. Тепер я в цьому впевнений. Давай сходимо кудись ввечері. Розважимось. Дізнаємось один одного краще.  

     - Навіщо це вам? - знов на ви. - Для колекції? Так от, мене не цікавлять розваги, які ви можете запропонувати. А те що потрібно мені, ви дати не зможете. - розвернулась і швидко вийшла.  

     Ну що за бісова дівка? Та я здається вже готовий дати тобі все що завгодно, тільки скажи, чого саме ти хочеш?  

     Сів в своє крісло а мене продовжує штирити, від збудження і злості. Смак її досі відчуваю і божеволію. Чого вона домагається? Щоб я бігав за нею як цуцик? Не буде цього. Ніколи не буде. Ніколи ні за ким не бігав і вона не дочекається. Особлива чи що? Стукнув долонями по столі. Трясця!!! Та що за фігня?

Підіймаюсь і швидко виходжу з кабінету. Проходжу через зал киваючи працівникам і заходжу в коридор. Бачу як Емма заходить в роздягалку і зачиняє за собою двері. Пізно крихітко. Від мене не сховаєшся. Відчиняю двері і заходжу всередину.  

     - Артеме, що ти ... - хапаю  обличчя долонями і знов жадібно кидаюсь на її рот.

ГАРНОГО ВЕЧОРА І ТИХОЇ НОЧІ!