Привіт вам, любі маніяки) Скоро Хеллоуїн, в це означає, що фентезі спільнота активно створює для вас атмосферу в рамках івенту Букнету “Буде страшно цікаво”) А раз вам уже цікаво, заходьте до добірки)

 “Відьмина служба кур’єрів”.

Цитата:

— Зараз же пора здачі проєктів...а я йому без цієї радості сама очі повидушую!

— Допоможе?

— Та хоча б перестане вичитувати, що код не так прописаний! А яка в біса різниця, як саме він написаний, якщо працює?! Головне правило айтівця — "Працює? Не чіпай!", — злилася закатована дівчина, потираючи величезні очі та ще більші синяки під ними. — Їй богу, як не прийме цього разу замовлення, я йому всі лапки повисмикую з його волохатої дупи!

— Може не треба так радикально? — пошкодувала її. 

 “Есміна. Некромантка для слідчого”. 

Цитата:

— Фіалко, ти ж дівчинка! Куди в тебе стільки влізе...? — здивовано протягнув Джері, не відриваючи від мене погляду останні десять хвилин. — Ти ж така худа, що без ключів можеш у дверну щілину заходити, а їси як...

— Сильні маги потребують багато енергії, — мовив Лоріан, поки я дожовувала картопельку. Вперше за сьогодні я була абсолютно з ним згодна і хилитнула головою, насолоджуючись теплою смакотою.

— Хочеш сказати, що ця ненажерлива малеча настільки здібна, що може з'їсти пів стола? — скептично вигнув брову перевертень, а я перевела на нього вбивчий погляд. Він раптово захлинувся своїм салатом, перехрестився, а потім додав у голос:  — Так же й вбити можна!

— Якби я могла вбивати поглядом, то половина нашого міста вже давно вимерла б. А так живуть собі. Тільки на словах обіцяють померти, як ти, — буркнула й перейшла до солодкого. 

 “Психолог для психолога”. 

Цитата:

— Краще розкажіть, з чим ви до мене повернулися?

— З моїм особистим багом, — похмурнів клієнт та поправив окуляри на носі. — Уявляєте? Я думав, що знайшов серед сотень нулів та одиничок кохання всього свого життя, а виявилося, що зустрів гада, що клепає віруси до мого вінчестера.

— Не розумію...

— Ваша подруга стала переслідувати мене ніби маніяк, щоб помститися за той нещасний випадок. Куди я лишень не тікав від неї! А все одно знаходить. Уявляєте? Ніби саме життя хакнуло мене і стало зливати їй геолокацію.

— Ви сказали "кохання всього свого життя". Вона вам подобається? — схопилася за слова.

— Подобалася. До того, як я дізнався, що випадково насолив їй, і мої колеги порадили вмерти.

— Навіщо...? — дивувалася я таким порадам.

— Бо вона все одно вислідкує та закопає від землю.  А так, хоч сам помру і буде не так соромно перед знайомими.