Обіцяла додаткову сцену від Давида на ярмарку ??

Вам ж теж цікаво, як і мені, чому Давид обрав саме 4 свічку?

– «Лаванда і мед». Без таблиці, Пальто. Чесно, носом.

Шість банок, номери на кришках. Кожну тримаю на однаковій відстані від обличчя. Так чесніше.

Лаванда друга. Це я знаю з першого вдиху: в «Оселі» нею пахне кожне друге саше біля кас. Друга банка виграє гроно горобини і десять відсотків знижки.

Я нюхаю далі.

На четвертій зупиняюсь.

Кардамон, кедр і трохи диму. Прилавок того першого четверга. Дощ за шибкою, з мого пальта капає на її червоний килим. П'ять днів потім моє пальто пахло саме так. Минулого тижня я навіть здав його в хімчистку, щоб цей запах вивели.

П'яту і шосту нюхаю для порядку. Повертаюсь до четвертої.

– Ця.

– Це не лаванда, – солодко каже Сирена.

– Я знаю. Мені цю.

Сирена урочисто відклеює крафт, читає назву, а заодно й мене: зовні холодний, усередині гостріший, ніж показую.

Шість років відділ кадрів пише в моїх атестаціях одне слово: «стриманий». Сирені вистачило однієї банки. На співбесіду я б її не взяв. Вона за тиждень прочитала б Олега Мироновича, а цього «Оселя» не переживе.

Я дивлюсь на банку. Вона теж. Боковим зором видно достатньо. Вона думає, що я вгадав випадково.

Хай думає.

Тисяча сто п'ятдесят. За хімчистку я платив, щоб запах зник. Тепер плачу, щоб він повернувся. Фінансова директорка попросила б пояснень. Я теж.

– А вам вона навіщо?

– Для звіту.

***

Ну як вам? Діліться своїми враженнями в коментарях))
Мирних і спокійних вихідних, мої хороші ❤️