“Сиділа жінка нудьгувала, шкодуючи одноманітні будні…” Приблизно так починається захопливий твір Анастасії Пармської “Між нами сорок років ”. Далі місця нудьзі не буде — адже після раптового нальоту зграї ворон на власний балкон Лара повернулася до квартири… і не впізнала її! Календар, облаштування, одяг – все свідчило, що дівчина, ні сіло ні впало, опинилася у 1980-му році! Приголомшена Лара перебрала усі можливі варіанти — потрапляння в минуле?... сон?... розіграш?... – і стала обережно досліджувати довкілля, що для неї тим більше надзвичайне, що сама Лара народилася вже після 1980 року…

Твір легко та захопливо читається, цікаво спостерігати за тим, як розгортається знайомство Лари з “новим (тобто старим) невідомим світом”, які пригоди на неї чекають надалі…

“Службовий роман ” Ніки Романової переносить у сучасний офіс, де є імпозантний бос Лев Вадимович, за яким зітхає переважна більшість співробітниць, розважлива Мішель, робочі будні та дрібні непорозуміння — адже всі персонажі люди зі своїми характерами та баченням. Оповідь починається неквапно, персонажі описані ґрунтовно, тож твір може сподобатися читачам, які віддають перевагу більш життєвому зображенню офісних буднів і стосунків без миттєвих шалених пристрастей.

Обидві історії зацікавлюють кожна по-своєму: одна обіцяє незвичайну пригоду в минулому, інша запрошує придивитися до людей, які працюють поруч і поступово відкриваються одне одному.

Дякую авторам за знайомство з їхніми творами, а організаторам марафону “Прочитай мене” – Елані Чунту і TeyLemishNock — за нагоду прочитати нові для себе історії!