— М-м-м, швиденько їдемо додому. Я хочу тебе.

Я мовчки дозволяю йому посадити себе на переднє сидіння. Він схиляється, ще раз цілує в губи і нарешті зачиняє дверцята. Я нервово мну пальці, хаотично думаю, що б придумати, щоб уникнути інтиму. 

А може просто взяти та розповісти, що сталось декілька днів тому? Тоді він сам не захоче мене торкатись. Але я боюсь, що побачу огиду в його очах. І не впевнена, що зможу це пережити.

— Про що задумалась? - його голос вириває мене з думок.

— Просто згадала Бориса, - кажу перше, що приходить в голову. - Про його історію кохання, через що він отримав той шрам.

— Дурна історія, - хмикає Мир і заводить двигун. Досить плавно вивертає кермо і ми виїжджаємо на дорогу. - Жінка його зрадила. А він від люті вирішив помститись.

— Кому? Їй? - від жаху затамовую подих. 

— Її коханцю, - кидає на мене короткий погляд. Помічає мій страх та усміхається. - Не хвилюйся, коханець живий, але полоснув його ножем, коли Борис цього аж ніяк не очікував. 

— А що з жінкою? - питаю дуже тихо.

Мир знизує плечима.

— Не знаю. Втекла, здається.

Я відвертаюсь до вікна і вдивляюсь в темряву. Чомусь мені здається, наче я зараз на місці тієї жінки. 

Раптом повз нас щось проревіло, наче мотоцикл. І наступної миті Мир різко гальмує, лається. Я в останню мить встигаю спертись на приборну панель, щоб не розбити об скло голову. 

— Що таке? - дивлюсь на нього збентежено.

— Кляті мотоциклісти, - шипить, дивлячись вперед. І раптом його очі розширюються. - Що? Не може бути...

Я кліпаю від нерозуміння і дивлюсь в напрямку, куди направлений його погляд. Перед нами, у світлі фар нашої машини, стоїть чорний мотоцикл, повністю перегородивши нам шлях. Поруч з ним стоїть чоловік. Високий, кремезний, у чорній шкіряній куртці. На голові його шолом, який він повільно знімає. 

І я вражено видихаю, прикриваю рота долонею, зрозумівши, хто це.

Рад кладе шолом на сидіння мотоцикла і не поспішаючи крокує в наш бік.

https://booknet.ua/reader/narechena-druga-pd-tiskom-bazhannya-b460288?c=5138655&p=1