Мені здається, справжня атмосфера дарк-романсу починається не з поцілунків. Вона починається з нічних коридорів, у яких надто тихо. З поглядів, значення яких ти не можеш розгадати. З людини, яка знає про тебе трохи більше, ніж повинна. З відчуття, що щось не так, але ти все одно робиш ще один крок назустріч. Із діалогів, у яких кожне слово звучить як виклик, а мовчання іноді говорить набагато більше.

Саме таку атмосферу я хочу передати у своїй книзі «Найгірша витівка». Коли ще нічого не сталося, але ти вже відчуваєш, що спокійно не буде. Коли між персонажами стільки напруги, що навіть звичайна розмова здається небезпечною. А за кожним поглядом може ховатися щось, про що вони воліли б мовчати.

Мабуть, найбільше я люблю в таких історіях саме це відчуття — коли ти ще не знаєш, чим усе закінчиться, але вже розумієш, що легко нікому не буде. 

А що для вас створює атмосферу дарк-романсу? Небезпечний герой, психологічні ігри, таємниці минулого чи та сама хімія між персонажами, яку неможливо пояснити?❤️