— Тайро, біжи на корабель! Затягуй пораненого! — Коул у два стрибки піднявся за мною на середину апарелі й скинув чоловіка, змушуючи мене прийняти цю ношу. Від ваги я ледь не впала, але з усіх сил потягла напівпритомного колоніста вгору, до трюму «Колібрі».

— Сіту! Зроби світло яскравішим! — кричала я, затягуючи чоловіка у вантажний відсік.

Коли я розвернулася, то встигла побачити, що Коул уже кинувся до жінки. Вона йшла рівним, розміреним кроком просто в пащу істот, що наближалися. Вони не нападали на неї — вони просто чекали, поки жертва сама зробить останній крок.

— Гей! Повернися! — Коул зробив кілька кроків до неї, піднявши гвинтівку, але цієї миті весь майданчик перед шатлом буквально вибухнув.

З-під землі одночасно піднялися ще три ящероподібні істоти. Здавалося, нарости на їхніх головах вібрували, посилаючи в повітря суцільний потік нейроімпульсів.

Читати далі: Другий шанс. Чуже тіло