Знаєте, я довго думала, як відсвяткувати цю маленьку, але дуже важливу для мене подію.

Шістдесят підписників.

Для когось це, можливо, просто число. А для мене — шістдесят людей, які вирішили залишитися на моїй сторінці, шістдесят можливостей подарувати комусь історію, яка зігріє серце, змусить замислитися або навіть розчулить до сліз.

І, здається, мої герої вирішили, що звичайного привітання буде замало.

Тому сьогодні вони всі зібралися разом.

І я вже починаю шкодувати, що взагалі дозволила їм це зробити…

— Отже, — урочисто промовив Едвін, поправляючи комір сорочки. — У нас шістдесят підписників. Пропоную відсвяткувати цю подію гідно.

— Що ти маєш на увазі під словом «гідно»? — підозріло запитала Аліса.

— Я замовив торт.

Аліса полегшено зітхнула.

— І ще запросив музикантів, замовив феєрверки та попросив кількох знайомих організувати невеличкий парад.

— ЕДВІНЕ!

— Що? Я хотів справити враження!

— А я хотіла просто подякувати людям…

— То подякуємо! Але з феєрверками.

Десь позаду Амелія тихенько засміялася.

— Знаєш, Алісо, у мене є підозра, що він ще й список гостей складав.

— Звісно, складав, — гордо відповів Едвін. — І навіть додав тих, кого ще не встигли запросити.

— А це як? — поцікавилася Амелія.

— Я вірю в майбутнє нашої авторки.

На кілька секунд усі замовкли.

А потім Аліса усміхнулася.

— Знаєш, а це було навіть мило.

Едвін задоволено кивнув.

— Я завжди знаю, що роблю.

— Не перебільшуй, — одночасно відповіли Аліса й Амелія.

Тим часом Амелія вже допомагала накривати стіл.

Поруч крутилися Емма, Лія та інші дівчата. Хтось розставляв чашки, хтось нарізав торт, а хтось намагався з'ясувати, звідки на святі взявся чорний кіт.

— Луна, не чіпай стрічку, — лагідно попросила Амелія.

Кіт подивився на неї так, ніби стрічка належала йому за правом народження.

— Здається, вона не збирається слухатися, — зауважила Лія.

— Тоді ми з нею домовимося.

Амелія присіла й простягнула руку. За мить Луна вже терлася об її долоню, наче нічого не сталося.

— Як ти це робиш? — здивувалася Емма.

— Просто не намагаюся командувати тими, хто хоче самостійно вирішувати, куди йти.

На мить усі замислилися.

А тоді Рейна вигукнула:

— А ТЕПЕР ПРОПОНУЮ ПЕРШЕ ПРАВИЛО СВЯТА! ЖОДНИХ СВАРОК, ЖОДНИХ ПРОКЛЯТЬ І ЖОДНИХ СПРОБ ЗНИЩИТИ СВІТ!

— А якщо світ уже хтось намагався знищити? — обережно запитав хтось із гостей.

— ТОДІ ОСОБЛИВО ЖОДНИХ ПОВТОРНИХ СПРОБ!

Коли всі нарешті зібралися за одним столом, двері відчинилися.

На порозі стояла Еліара.

У руках вона тримала невеличку книжку в темній обкладинці.

— Перепрошую за запізнення. У книгарні було багато відвідувачів.

— Ти принесла подарунок? — одразу поцікавилася Рейна.

— Можна й так сказати.

Еліара поклала книжку на стіл.

На її обкладинці золотими літерами було написано:

«Історії, які ще попереду».

Амелія першою торкнулася її сторінок.

— Тут порожньо.

— Поки що, — відповіла Еліара. — Адже найцікавіші історії ще не написані.

На цих словах навіть Едвін замовк.

Аліса подивилася на книжку, потім на гостей, які зібралися в одному місці, хоча кожен із них належав до іншого світу.

І раптом зрозуміла, що саме робить це свято особливим.

Не торт. Не прикраси. Навіть не шістдесят підписників.

А можливість ділитися історіями, створювати цілі світи й запрошувати до них інших людей.

— А тепер, — сказала я, виходячи до своїх героїв, — можна хоча б хвилину без пригод?

Усі перезирнулися.

— Ні, — відповіли вони хором.

Я так і знала.

Але, знаєте що?

Я б нікого з них не проміняла на спокій.

Бо кожен із цих персонажів став частиною мого маленького всесвіту. Кожен має власну історію, власні помилки, мрії та шлях, який ще належить пройти.

І сьогодні я хочу подякувати не лише їм.

А й вам.

Моїм шістдесятьом підписникам.

Дякую, що ви тут. Дякую за кожен прочитаний рядок, за кожну хвилину, проведену в моїх світах, і за те, що даєте моїм історіям можливість жити за межами моєї уяви.

Можливо, нас поки небагато.

Але кожна велика читацька спільнота колись починалася з маленького числа.

І я щаслива, що наша історія триває.

З любов'ю до кожного з вас — Кріс.

А мої герої вже сперечаються, хто святкуватиме наступну круглу цифру.

Едвін, здається, знову замовляє феєрверки…

Тому, якщо ви раптом почуєте вибух, не хвилюйтеся.

Це просто ми святкуємо.