Не буди в ньому звіра

Усі сиділи за своїми столами, роблячи вигляд, що працюють.

 - Добрий день. - першим сказав Ліон, а за ним і Олексій підвівся.

 - Привіт. По черзі. - сказав чоловік, якого я не бачила за Ліоном.

Але голос.... Низький, твердий, упевнений. Владний. Десь я його вже чула. У цю мить Ліон відійшов.

І я побачила Назара. А він уже дивився на мене. Так, ніби заздалегідь знав, що я тут стою.

- Слухаю. - сказав він комусь із чоловіків, але погляду від мене не відводив.

 - Це нова співробітниця. - усміхнувся Ліон.

А от мені було не до сміху. Той світлий светр під чорним довгим пальтом, холодний погляд, руки, стиснуті в кулаки.....Блін! Тільки не кажіть, що це він!

 - Ні. - відповів Назар. - Це не наша нова співробітниця. Далі.

Думаєте візьме, чи вижене?

Чекаю вас у себе в телеграм