Привіт, мої хороші.

Сьогодні в мене для вас аж цілих три знижки на дуууже пристрасні і емоційні книжечки. 

Бандити теж мають право на щастя...)))))))))

-20%

АНОТАЦІЯ:

  - Ви мене з кимось сплутали,  я вас бачу вперше в житті.  - та він не слухає.  Підходить впритул і гучно втягує повітря біля шиї.

     -  Ммм.  Ти так солодко пахнеш лялечко. 

      -Та що ти собі дозволяєш? - намагаюсь відштовхнути, та куди там?

       - Я мріяв про це.   Мріяв що будеш моєю. 

       -  Ти що хворий?  Не знаю що ти приймаєш,  та видно перебрав з дозою.   Відпусти мене придурок .- Він сильно стискає мої плечі.

       -  Підбирай слова.  - шипить в обличчя.  - На перший раз пробачаю.  Сподіваюсь тобі вистачить мізків не перевіряти що буде наступного разу.

       -  Що ти хочеш?  -  запитую,   а тіло колотить від страху,   тому що його бажання читаються в його очах.

       -  Тебе хочу лялечко.   І не лише тіло,   але й душу.   А я завжди отримую те що хочу.   Та для початку ти повечеряєш зі мною.

      -  А якщо я відмовлюсь?

      - Не рекомендую влаштовувати бунт.   В тебе немає вибору.   Ти будеш моєю,так чи інакше.

-20%

   Дорога   здавалась    безкінечно   довгою .   Це   добре   що    Макс   знає    де   вона    живе,   інакше   б    ми    точно    не   встигли.  Прикриваю   очі    і   бачу   невинні   довірливі   очі   і   сором'язливу   посмішку   своєї   дівчинки.    Серце   боляче   товче   грудну   клітку .  З   нею   не    можна    так .   Вона    просто   не   витримає.   Я   маю   врятувати   її .   І   більше   не   відпущу.   Їй   самій   в    цьому    світі    не   вижити .  Маленька ,   моя    ніжна   тендітна    квіточка.

     Автомобіль   зупинився   біля   п'ятиповерхівки .

  - Череп ,  залишся   тут   на    шухері.  - наказав   Макс    і   ми  втрьох    побігли    всередину.         

      Її   крик   почули   ще    з   під'їзду.   Макс   з   Захаром   рвонули    вперед    обігнавши    мене ,   я    за    ними   поклавши    руку   на    рану    на    животі ,   яка    не    дає    рухатись    швидше.    Коли    забіг    в    квартиру ,   там    вже    було    місиво...  Хлопці    зчепились    з    двома    бугаями ,   Саші    не    видно.

       - Сашо!  -   кличу    і    забігаю    в    іншу    кімнату.   Там    ще    один    виродок ,   який    вхопивши    мою    Дюймовочку    за    шию ,   притис    до    стіни.   Вона    вже    майже    синя.    -   Відпусти    її   наволоч!   Вб'ю  !  -   кричу    і    кидаюсь    на    нього.   Лось    відпускає    дівчину   ,   вона    падає    на    підлогу    і    починає    хапати    ротом    повітря    і    кашляти.   Він    мало    не    задушив    її.   Падлюка.    Я   настільки    осатанів,   що    навіть    не    відчуваю    болю.   Після   кількох   ударів   просто   затис   його   шию    ліктем ,   а   коли    він    трохи    обмяк ,   скрутив   її.   Почувся    гидкий    хрускіт   і    він   впав    на    підлогу.

       Розвернувся    до    Саші ,   а   вона   прикривши   рот   долонею   з   жахом   на   мене   дивиться.   Підійшов   і    присів    біля    неї    навпочіпки.    Тільки   тепер    побачив ,   що   її   сукня   розірвана.   Якби   ми   прийшли   трохи   пізніше...  Трясця!!   Від   однієї   думки   що   ця   тварюка   просто   торкалась   її ,   хочеться   все   тут   рознести     до    біса.   Шкода   що   я   вже   вбив   його,   хочеться   зробити   це   ще   раз    і   не   так    легко.   Хотів    обійняти   Сашу,   заспокоїти,   та   вона    відсахнулась   від    мене    наче    від    демона.   Боїться.   Мене    боїться.   Дідько!!

     - Як    ти   маленька?  -  вона    заперечно    хитає    головою   і   плаче.  - Іди   до   мене   Сашо.   -   знов   намагаюсь   обійняти. 

     - Ні!   Не   підходь   до    мене   більше.   Все    через    тебе!   - схлипує.  -  Поки   ти   не   з'явився    в   моєму   житті ,   я    жила    спокійно    і   жодні    бандити   не    намагались    мене   вбити.  -  я очманів.   Що   за   маячня?   Ловлю   за   зап'ястя    і    дивлюсь    в    обличчя.

     - Це    не    через    мене    вони    прийшли.   Чуєш?   Не    через   мене.   А    через    твого    чоловіка.   Він    винен    купу    бабла    дуже    поганим    людям.   А   коли   йому    почали    погрожувати,   просто    зрив    залишивши    вас    з   малим    в   небезпеці.  Та    він    не   знав   з   ким   зв'язався.  Ці   люди   такого   не   пробачають.   Його   швидко   знайшли.   Щоб    врятувати    свою   гнилу   шкуру,   він    запропонував   їм   тебе.   Тобто   ти   маєш   відпрацювати   його    борг.   Здогадуєшся    яким    чином?

    - Ні!  Це   брехня!   Ти   брешеш!   Олег   не    міг...   Він    би   так    з    нами   не    вчинив.  -  чорт!   Яка   ж    ти   наївна    дурепа   квіточко. 

     - Ну   звісно!   Він    в   тебе    ідеальний    чоловік.   Правда?   Це   я   брехло ,   скотина   і    бандит.  -  відпускаю   її   руки   і   підіймаюсь.   Я   злий.   Я страшенно   злий   на    неї.  - Це   ж   я   давно   положив   на    свою   сім'ю.   Я ,  кинув   вас    і    пішов    до    якоїсь    шльондри.   Я,   роками   брехав    і    сидів    на    твоїй    шиї.   І   це    я   підіймав    на   тебе   руку.   Прокинься   Сашо!  - вона   закрила   обличчя   долонями   і   вже   вголос   розплакалась.   Ці   її   ридання   випалюють   діру   в   моїй   душі    наче   кислота.   Можливо   даремно   я   все   так   відразу   вивалив    на   неї,   але   це   її   "Олег   не   міг" ,   вибісило.   Ну   як   можна   бути    такою   сліпою    і   наївною?   -  Малий    в   садочку?   -   вже   спокійніше   запитую.    Киває.  -  Добре.  Збирай   якісь   найнеобхідніші   речі   на   перший   час,   поки   що    поживете    в   мене.

     - Я   не   можу .   -  розгубилась   Саша.   Знов   підходжу   до   неї    і   допомагаю   піднятись.  Вона   тремтить   аж    зубки   стукають.  Злякалась   і   перенервувала.   Підіймаю   за   підборіддя   її   обличчя    примушуючи    подивитись   мені    в   очі.  Заплакана ,   очі   червоні ,   на    шиї   сліди    від    рук    виродка   який   скоро   буде   годувати   черв'яків. 

     - Дюймовочко,   тут   залишатись   небезпечно.    Вони   ще   прийдуть.   Ти   потрібна   їх   шефу ,   розумієш?   Не   думаєш   про    себе ,   про   Богдана   подумай.   - вона   опускає   голову    і   дивиться   на    тіло   яке    лежить   біля   стіни.

     - Ти...  Ти    вбив   його...  Так   просто.   Просто    вбив.  

      - Він   хотів  вбити   тебе ,   точніше   вирубити .   Якби    не    ми ,   тебе    вже    везли   б    чорт    знає    куди,   відпрацьовувати    борг   твого...  - язик   не    повертається    назвати    це    лайно    чоловіком. 

      - Ти   вбив    людину    через    мене.  - знов   беру    її    обличчя    долонями   і   дивлюсь    в    очі.

      - Послухай    Сашо,   я    не   хороший   хлопчик ,   ніколи   не   був   ним   і    навіть   якщо   вдасться    змінити   своє    життя ,   я    не    зміню    свого    минулого.   Але    я    без   роздумів   вб'ю    кожного ,   хто    намагатиметься    якось    тобі    нашкодити.   Зрозуміла?  -  обіймаю  і  гладжу   її   по   спині ,   по    волоссі.   Вона  спершу   намагалась   мене   відштовхнути ,  та   коли   зрозуміла   що   марно ,  припинила   намагатись   і   тільки   сильніше   розплакалась.   Притискаю   до   себе   міцніше.   Маленька   моя.   Це   ж    потрібно    ще    мати    щастя ,  щоб   так   постійно    потрапляти  в   якусь   дупу.  - Іди ,   збирай   речі. -  кажу   коли   вона   трішки   заспокоїлась.

-20%

УРИВОК

Одягнула коротку шкіряну спідницю, кофточку з глибоким вирізом на грудях. Панчохи з широким мереживом, які мені подарували в салоні нижньої білизни, як постійному клієнту і взула високі чобітки. Волосся трішки підкрутила і намалювала стрілки на повіках. Мабуть народ впаде від мого вигляду. Навіть самій незручно. Але це потрібно для справи. 

На пару я навмисне спізнилась, щоб Богдан побачив мене у всій красі. 

- Можна, Богдане Олеговичу? Вибачте за спізнення. - в бідолахи витяглось обличчя. Він зміряв мене і навіть не відразу кивнув. Зате аудиторія оживилась. Ну звісно, Єва Шахін, яка завжди поводилась як зразкова студентка і хороша дівчинка, прийшла на навчання в такому вигляді, наче після нього на панель зібралась.

Лекція минула чудово. Богдан нервував, злився і плутався в матеріалі. Наче перескакував з одного на інше. Видно було що думає він не про лекцію.

- Єво, затримайтесь будь ласка на хвилинку. - сказав по закінченні пари. Всі вийшли А я сіла на передню парту і закинула ногу на ногу, щоб видно було мереживо на панчохах. Недаремно ж я їх одягла. - Єво, що це за цирк? - підійшов і завис на моїх стегнах, потім на грудях. 

- А що не так? - він різко стягнув мене з парти на підлогу.

- Що це за вигляд? Наче... Наче шльондра.

- Ти визначся, Богдане. Незаймана - погано, шльондра - теж погано... Чого ж ти хочеш? - він стис щелепи.

- Припини, Єво. Я вчинив так як мав вчинити. Ти сама це розумієш.

- От і чудово. А я вчиню так, як хочу я. Вибачте, Богдане Олеговичу, та якщо у вас все, я піду. Скоро почнеться наступна пара.

- Ти не підеш на пару в такому вигляді. Їдь додому. - я обурено підняла брови.

- Нареченій своїй вказувати будеш. А я піду пошукаю Кирила. Впевнена, йому мій вигляд сподобається. І не лише йому...

Вийшла з аудиторії і гримнула дверима. Що ж ти впертий такий, Власов? Дурень. Собі ж самому упираєшся. Та чи надовго тебе вистачить? 

На великій перерві я зателефонувала Кіру і попросила підійти на другий поверх, до аудиторії в якій скоро Власов буде проводити лекцію.

- Привіт, лялечко. Ого! Ти сьогодні така... Бомба. - оглядає мене з ніг до голови. Якщо чесно, це було неприємно.

- Привіт. Дякую, я старалась.

- То чому ми зустрілись саме тут? Може на каву сходимо? Можна й пару прогуляти... - та я вже його не слухаю, бо бачу як по сходах підіймається Богдан. Я хотіла щоб він просто побачив мене з Кіром і приревнував, та в останній момент вирішила, що цього замало і сама повисла на шиї в хлопця і притислась губами до його губ. Той не чекав такого і навіть не встиг відповісти. Хоча... він би й так не встиг...

 - Що це таке? - гарчить Власов. - Заєць, швидко на пару. Шахін, за мною. - відчинив двері в аудиторію, впевнився що там порожньо і взявши мене за руку потягнув всередину. Притис до стіни і навис зверху. Злющий наче демон. - Що ти виробляєш? - шипить в обличчя.

- А що я виробляю? Я цілувалась зі своїм хлопцем. Дай мені спокій. - хотіла відштовхнути його і вийти, та він притис мене до стіни своїм тілом і накрив губи пристрасним поцілунком. Я ахнула з несподіванки і почала відповідати. 

- Єво, трястя! Що ж ти робиш? - шепоче. Легенько кусає губу і відтягує. Потім знов цілує. - Зовсім мізків мене позбавила, принцесо.

- Навіщо ж ти знов повторюєш цю помилку? - шепочу йому в губи. - Ти ж не вільний. А я сьогодні ж попрошу Кіра виправити ту помилку, яку вчора відмовився виправляти ти.

- Не роби цього. - гарчить в обличчя і стискає до болю талію.- Бо я вб'ю його. 

- Чому? Ти ж не хотів мене лише тому, що я незаймана, то сьогодні це зміниться. Можеш ставати в чергу.

- Єво. - притискається лобом до мого чола. - Чорт! Навіщо ти мене мучиш?

- Ти сам себе мучиш, Бодя. - скидаю з талії його руки і виходжу з аудиторії...

А ось і весь цикл.

НАГАДУЮ: ВСІ КНИГИ ЦИКЛУ ЦЕ ОКРЕМІ ІСТОРІЇ І ЧИТАЮТЬСЯ ОКРЕМО!!!

1.  - 20%

2.  - 20%

3.  pFF7vk3p

4.  - 20%

5. 

6. 

ЧУДОВА МОЖЛИВІСТЬ ПРОЧИТАТИ ВЕСЬ ЦИКЛ, ЯКЩО ВИ ЦЬОГО ЩЕ НЕ ЗРОБИЛИ!

ГАРНОГО МИРНОГО ДНЯ!