Привіт, мої хороші! Я продовжила, нарешті, пригоди на планеті Сайрін  у своєму новому романі " Загадка сузір'я Керкса"!

На вас чекає безліч несподіванок і незвичайних поворотів сюжету. Тому гайда заварювати смачний чай і до читання:))

Сьогодні порадую вас черговою порцією відкриттів.  Трошки привідкрию сюжет:)) 

" - Доброго ранку, командире! - Лукас з'явився у дверях хижі із таким виглядом, наче щойно повернувся з відпустки, а не прокинувся після трьох днів виснаження.- Ти сьогодні якийсь пом'ятий, - зауважив він.

- А ти сьогодні якийсь надто балакучий, в принципі, як і завжди.

- Дякую, я працюю над собою. - Лукас позіхнув, озирнувся й раптом насупився. – О, варан повернувся, а де, до речі, мій Сніжок?

Ітан повільно повернув голову до нього та важко видихнув.

- Ти знову втратив щура?

- Я не втратив щура, - Юнак перестав посміхатися та став поспіхом перебирати речі в надії, що малий шукач пригод десь там. -  Я просто поки що не знаю, де він.

- Це називається втратив.

- Ітане, не чіпляйся до термінології, ти зосередився на дрібницях, а треба на головному - Сніжка немає!

   Не знайшовши щура на місці, Лукас поглянув у бік і завмер. За кілька кроків від хижини сидів найстарший із рептилоїдів. Той самий, якого місцеві шанували найбільше. Він тримав спину прямо, склавши руки на колінах, і зосереджено розглядав маленького білого щура, що влаштувався в нього на плечі. При цьому у рептилоїда на голові піднялися шиповідні відростки так, ніби він пишався цим. Сніжок же сидів абсолютно спокійно, ніби все життя провів у товаристві двометрових рептилій. Передніми лапками він тримався за складку шкіри старійшини, а носом обнюхував його. Старійшина обережно торкнувся його спини одним пальцем. Сніжок почав вмиватися. Рептилоїд завмер так, ніби став свідком великого дива. Потім повільно підняв обидві руки й схилив голову. Решта мешканців поселення, які зібралися навколо подивитись на інопланетного прибульця, зробили те саме..."

Буду рада вподобайкам і коментарям:))