Ярина. Донька травниці. Слухає краще, ніж говорить. Вірить, що туман її не торкне. На долоні в неї шрам, який гріє, коли туман поруч.

Леся. Молодша сестра. Шістнадцять років, цукор у кишені фартуха й готовність піти замість іншої.

Корній. Староста Осоки. Ніколи не підвищує голос. Умів домовлятись із болотом, і село звикло не питати як.

Гриць. Візник. Возив дев'ять дівчат у білому і пам'ятає кожну. Про одну мовчить.

Той, хто за дверима. Господар дому на болоті. Його голос усе, що є. Питає, що вона їла й що чула дорогою. Не брехатиме, але часто каже «не сьогодні».

І дім. Він мовчить, але все чує.

Розділ 6. Лист

Листопад. Лід на болоті, іній на бузку, кашель за дверима, що не стихає.

Ярина просить дім про одну книгу. І дім раптом відчиняє двері, яких ще вчора не було.

У старих книгах іноді лежать чужі листи. Деякі недописані. А деякі краще не знаходити.

Цього вечора вона вперше скаже йому «не сьогодні».

Розділ уже на Букнеті)))