Вітаю, шановні друзі! Підліткова сага про дорослішання триває. Пропоную вам для прочитання наступний розділ книги 

Розділ називається “Трохи трунку з келиха дорослого життя”. І цим все сказано. Додаю до ілюстрації трохи тексту, щоб обійтися без риторичних запитань.

 Себастіян відкинув ковдру, підскочив і, наслідуючи репера, забубонів:

-А я такий... О, Мішелю! Як добре, що ти підтягнувся. А то мені тут остогидло махатися за твою кралю! Ти мені винен... Е-ее-е... Бездротові навушники...  Е-ее-е... Або універсальний карт-сертифікат на Wonderbox... Е-ее-е... Або книгу “L’Année Formule1”... Або все разом, бо твоя Манон, бро, того варта!!! Йо!

Мерехтливе світло ліхтаря з вулиці й гілля дерева за вікном, що несамовито тіпалося від урагану, перетворили рухливу постать Себастіяна на казкового троля, що озвучує потойбічній силі свої заповітні бажання. “Бідний Басті, – подумала Манон. – За мій порятунок – бездротові навушники... У мене вдома їх де тільки не валяється...” Проте дівчина розреготалася:

-Думаю, що у кращому разі, тобі світить металева закладинка у формі боліда...

-А у гіршому?

-Органайзер! Для підготовки до екзаменів!

-До біса органайзер! – вигукнув Себастіян. – До біса Мальбурно! Іди до мене!

Приємного читання! І згадуємо своє дорослішання!