Додано
20.10.26 21:39:24
Відстали від життя, чи таки ні?
Те, що Ніка сходила до клубу, дало свої результати — донька познайомилася з хлопцем — Вадимом. Я не стежив за нею спеціально. Чесно! Вона сама мені розповіла про нього…
Одразу ж довідуюся: Вадим Орліченко, 30 років. Колишній офіцер, комісований через поранення. Зараз працює в конторі Семененка. Єгор стверджує, що хлопець надійний, але в мене при згадці про Семененка одразу спливають Влад і Стас Стуценки… Такі собі асоціації — не надто приємні, м’яко кажучи… Але і причин заперечувати проти зустрічей Ніки із цим Вадимом у мене немає.
Коли вони збираються на чергове побачення, цього разу в кінотеатр на останній сеанс, я заздалегідь навідуюся до цього орла…
— Привіт, Орліченко! — гальмую хлопця, коли він наприкінці робочого дня виходить із контори.
— Григорію Юрійовичу! Власною персоною! Чим зобов’язаний?
Особисто ми з Вадимом досі не були знайомі, але мене в конторі Дениса знають усі. Та і про те, що я батько Ніки, він напевно в курсі.
— Ти ж із Нікою в кіно сьогодні зібрався… Знаєш, що вона моя донька? — уточнюю про всяк випадок.
— Красильников просвітив… — всміхається хлопець.
— Тобто ти розумієш: ніяких вільностей до весілля — зась? — роблю «бульдожу» фізіономію. Якщо хлопець заслабкий — утече одразу.
— Та ми поки нічого й не плануємо. Ще придивляємося одне до одного… — трохи збавивши запал, продовжує всміхатися Орліченко.
— От і придивляйтеся! На відстані.
— А цілуватися хоч можна, Григорію Юрійовичу? — уже цілком серйозно запитує Вадим.
— Цілуватися — можна, а руки розпускати — ні!
— Відстали ви від життя, нині язиком такі речі можна витворяти! — сміється він.

Оновлення щодня о 00:00!

Анна Лященко
1636
відслідковують
Інші блоги
"Квартира поверхом ліворуч", оновлення завтра о 3:00 Містика, жахи, таємниці минулого і трохи драми. Важкий гул двигуна заповнив тишу. Світло-коричневі двері розтулилися, за ними промайнула тінь. Невисока.
Привіт, мої любі! Робота над третьою книгою «Обрана: Коаліція вигнанців» зараз у самому розпалі, і я якраз підійшла до важливого моменту — повністю завершила першу арку! Вона вийшла всього на 7 розділів
А після скількох написаних книг ви перестали вважати себе початківцями? Останнім часом я все частіше думаю про це. Я сама поки що вважаю себе авторкою-початківицею. Ще багато вчуся, помиляюся, набиваю власні ґулі,
Я знову пропадаю, але цього разу з поважної причини. Якщо ви помітили, що мене стало менше на Букнеті, то ні, я не забула ні про вас, ні про «Ризик». Просто зараз більшість мого часу забирає друга книга. І, повірте, Ніколь
Я люблю писати розгорнуто. Люблю побутові сцени, маленькі деталі, звичайні розмови, моменти, у яких начебто не відбувається нічого великого, але через них поступово відкриваються люди, стосунки й сам світ. Власне, мої книги
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНе так вже і відстав)) ❤️ ❤️ ❤️
Пізно пити "боржомі", коли ниркі відпадають...І поки батько грізно ричить, хтось смикає бульдога за вуса. Ех, ну ніякої поваги до старого!
Григорій не дозволить до Ніки клеїтись)))
Олекса Чорна, Ризиковано))
❤️❤️❤️
Ганна Літвін, Дякую!
Та Григорій, мабуть, також вкурсі))).
Олена, 100%!
Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати