Сьогодні знижка на “Психолога" 

— Кріс? Ти картоплю смажену будеш? Чи просто молока вип'єш на честь новосілля? — гукнула я сусіда, зазираючи у коридор одним оком.

— П'ять хвилинок, Сем! Мені тут проду треба опублікувати людям, — відповіло пухнасте чудо, швидко перебираючи лапками по клавіатурі.

— Невже вона не почекає? — дивувалася я працелюбності нового мешканця. І чого казали, що всі коти дуже ліниві й нічого не хотіли робити? — Хіба є різниця, коли вийде новий розділ? Це ж просто книга. Тим паче зараз світло постійно вимикають. Думаєш, що хтось буде звертати увагу на затримки?

— Ти що! Та хай там хоч кінець світу буде, а новий розділ має бути по графіку! Ще й із запасом! — цілком серйозно відповідав він, поправляючи на носі великі окуляри. 

— А якщо автор помре, то що? Теж запас має бути? — посміхнулася від серйозності цього буркотуна й вернулася подивитися до плити. Картопля вкрилася скоринкою, тому я підняла кришку зі сковороди, щоб помішати її, аби вона не пригоріла. — Не сміши мене. Хіба видавництва такі вимогливі?

— А ти як думала! Комерційному автору перед смертю треба накатати ще п'ять книг, поставити їх на щоденну публікацію, а тоді вже можна помирати. Раніше — ні, ні!

Ну й до   “Відьминої служби підтримки 2”.  

   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб

Якщо вам сумно, заходьте в Телеграм побалакати